Бабуся з Волині отримала медаль від польського президента
Бабуся з Волині багато років доглядала безіменні могили поляків, що загинули під час Волинської трагедії.
Президент Польщі вручив їй медаль «Чеснота і братерство», - пише Високий замок
Олександра Калениківна Лукашук народилася після сумних подій літа 1943-го, коли поблизу її рідного села Сокіл Любомльського району було вбито понад дві сотні поляків. Тато баби Шури, як її кличуть у селі, дружив з поляками з Волі-Островецької. І коли почалося Волинське протистояння, переховував ту родину. Та одного дня знайшов подружжя поляків мертвими. Поховав пару під деревом, а на стовбурі вирізав хреста. В іншій символічній могилі знайшли останній спочинок ще троє — чоловік, жінка та дитина. На спомин про них Каленик теж вирізав на дереві розп’яття.
Повідомляють, мала Шура разом з татом любила пасти на болоті корів. Не раз бачила, як батько у молитві серед дерев складає долоні. Чому це робив, не знала. Аж поки одного разу Каленик її не підкликав:
"Я, дитино, може, довго не поживу, помру. А тут люди польські закопані. Може, буде такий час, сюди стануть з Польщі їздити. Хай заберуть свої люди. І за мене нехай помоляться коли. Не забудеш?", - каже батько Олександри.
Було тоді Олександрі Калениківні сім років. А ті дерева і батько біля них досі стоять перед очима.
Зазначають, непросто склалася особиста доля жінки. У дитинстві пережила голод і вимушене переселення з батьками на Миколаївщину. Потім було повернення додому і нещасливе перше заміжжя. Коли одягнула на палець обручку вдруге — розцвіла, бо стала мамою чотирьох діток. Але з коханим не нажилася. Коли старша донька ходила у перший клас, він трагічно загинув. І мусила малечу підіймати вдова сама.
Допомагав в усьому дочці старий Каленик. Бо мати теж завчасно відійшла в інший світ.
Діти повиростали. Тата не стало. Якось баба Шура поїхала возом із донькою та зятем до лісу по ягоди. Бачать — чиясь машина лісовими дорогами петляє. Стала коло них. Шофер вийшов, привітався «Дзєнь добри». Жінку аж пересмикнуло. «Може, польські могили шукаєте?» — запитала.
Це був Леон Попек із польського Інституту національної пам’яті. Шукав місце масового захоронення поляків із Волі-Островецької. Жінка сказала, хрест на пам’ять про ті події встановили не там. І якщо чоловік справді хоче знати, де було Трупне поле (так його місцеві звали), може йому показати.
Відтак, Леон Попек повернувся через 3 роки. Мав офіційні документи на проведення пошукових робіт. З допомогою Олександри Лукашук знайшов не лише ту велику братську могилу, а й ще ті дві, які доглядав старий Каленик.
Нещодавно зателефонував до баби Шури польський письменник Вітольд Шабловський. Питав, чи готова їхати до Польщі. Перед тим подбав, аби жінка виробила закордонний паспорт.
"Готова. А навіщо?" — відповіла Олександра Лукашук.
"Медаль будуть вручати", — повідомив чоловік.
Бабуся наголосила, щоб тільки піньонзів не давати, бо не візьме. Хоч сама живе у ветхій хатині, а старенький нужник за яблунями давно згубив діряві двері.
Баба Шура каже, її, як королеву, провезли до Варшави і назад. А медаль Virtus et Fraternitas («Чеснота і братерство») їй вручав особисто президент Польщі Анджей Дуда.
У польських засобах масової інформації вийшло багато публікацій про вручення медалей, при цьому журналісти не забули наголосити на жорстокості бійців УПА щодо польського населення.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Президент Польщі вручив їй медаль «Чеснота і братерство», - пише Високий замок
Олександра Калениківна Лукашук народилася після сумних подій літа 1943-го, коли поблизу її рідного села Сокіл Любомльського району було вбито понад дві сотні поляків. Тато баби Шури, як її кличуть у селі, дружив з поляками з Волі-Островецької. І коли почалося Волинське протистояння, переховував ту родину. Та одного дня знайшов подружжя поляків мертвими. Поховав пару під деревом, а на стовбурі вирізав хреста. В іншій символічній могилі знайшли останній спочинок ще троє — чоловік, жінка та дитина. На спомин про них Каленик теж вирізав на дереві розп’яття.
Повідомляють, мала Шура разом з татом любила пасти на болоті корів. Не раз бачила, як батько у молитві серед дерев складає долоні. Чому це робив, не знала. Аж поки одного разу Каленик її не підкликав:
"Я, дитино, може, довго не поживу, помру. А тут люди польські закопані. Може, буде такий час, сюди стануть з Польщі їздити. Хай заберуть свої люди. І за мене нехай помоляться коли. Не забудеш?", - каже батько Олександри.
Було тоді Олександрі Калениківні сім років. А ті дерева і батько біля них досі стоять перед очима.
Зазначають, непросто склалася особиста доля жінки. У дитинстві пережила голод і вимушене переселення з батьками на Миколаївщину. Потім було повернення додому і нещасливе перше заміжжя. Коли одягнула на палець обручку вдруге — розцвіла, бо стала мамою чотирьох діток. Але з коханим не нажилася. Коли старша донька ходила у перший клас, він трагічно загинув. І мусила малечу підіймати вдова сама.
Допомагав в усьому дочці старий Каленик. Бо мати теж завчасно відійшла в інший світ.
Діти повиростали. Тата не стало. Якось баба Шура поїхала возом із донькою та зятем до лісу по ягоди. Бачать — чиясь машина лісовими дорогами петляє. Стала коло них. Шофер вийшов, привітався «Дзєнь добри». Жінку аж пересмикнуло. «Може, польські могили шукаєте?» — запитала.
Це був Леон Попек із польського Інституту національної пам’яті. Шукав місце масового захоронення поляків із Волі-Островецької. Жінка сказала, хрест на пам’ять про ті події встановили не там. І якщо чоловік справді хоче знати, де було Трупне поле (так його місцеві звали), може йому показати.
Відтак, Леон Попек повернувся через 3 роки. Мав офіційні документи на проведення пошукових робіт. З допомогою Олександри Лукашук знайшов не лише ту велику братську могилу, а й ще ті дві, які доглядав старий Каленик.
Нещодавно зателефонував до баби Шури польський письменник Вітольд Шабловський. Питав, чи готова їхати до Польщі. Перед тим подбав, аби жінка виробила закордонний паспорт.
"Готова. А навіщо?" — відповіла Олександра Лукашук.
"Медаль будуть вручати", — повідомив чоловік.
Бабуся наголосила, щоб тільки піньонзів не давати, бо не візьме. Хоч сама живе у ветхій хатині, а старенький нужник за яблунями давно згубив діряві двері.
Баба Шура каже, її, як королеву, провезли до Варшави і назад. А медаль Virtus et Fraternitas («Чеснота і братерство») їй вручав особисто президент Польщі Анджей Дуда.
У польських засобах масової інформації вийшло багато публікацій про вручення медалей, при цьому журналісти не забули наголосити на жорстокості бійців УПА щодо польського населення.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Останні новини
У Луцьку відбудеться велопробіг
15 серпень, 2019, 13:10
На полях фільтрації Гнідавського заводу лучани садять городи і збирають урожай
15 серпень, 2019, 12:57
Бабуся з Волині отримала медаль від польського президента
15 серпень, 2019, 12:53
У Ковелі шукають директорів для трьох ліцеїв
15 серпень, 2019, 12:29
На Волині заклади освіти – не готові до нового навчального року
15 серпень, 2019, 12:17
Яке це Волинське протистояння? Після злочинів УПА були у відповідь злочини АК! І керівники УПА і АК стали національними героями...