Волинянка, яка живе у США, розповіла про своє життя за кордоном

Уродженка Каменя-Каширського Тетяна Дмитрук, яка нині мешкає у Сполучених Штатах Америки, розповіла про своє життя за кордоном.

На Волині обдарована Тетянка майстерно виконувала складні сонати на фортепіано, брала участь у численних творчих конкурсах обласного рівня, завойовувала перші місця на предметних олімпіадах з різних наук та на відмінно навчалася у школі, - пише газета Полісся.

Відтак, після закінчення НВК №1 дівчина мала широкі можливості щодо подальшого вступу до вишів. Зрештою, Тетяна надала перевагу факультету Міжнародної економіки Тернопільського національного економічного університету. Паралельно з навчанням у вузі не полишала заняття з хіп-хопу (стиль танцю), досягаючи при цьому високих щаблів у категорії свого класу майстерності. Заповзято вона шукала все нові горизонти для розширення власних можливостей, помітно виявляла цікавість до подорожей, брала активну участь у житті університету. Проте Тетяні виявилось замало простору для творчості на теренах України. Як наслідок, здібна студентка їде до Сполучених Штатів Америки у рамках програми “Work and Travel”.

За стилем життя Тетяни за океаном усі з її близького оточення мали змогу спостерігати у соціальних мережах. Журналісти поспілкувалися з дівчиною про її теперішні вподобання та плани на подальше життя у Штатах.

— Тетяно, ти з самого початку відвідин заокеанської країни була певна, що залишатимешся там на тривалий період?

— Поїхала туди, радше, з банальної цікавості. Адже, чи не кожна людина прагне хоч на один день опинитися в цій дивовижній країні. У рамках програми мені доводилося працювати в сфері обслуговування. Це, безумовно, було великим досвідом для мене, бо саме в такому середовищі ти можеш якнайшвидше вивчити мову. Залишатися в США не мала наміру, однак після завершення програми “щось” підказало мені продовжити ще на кілька років мій і без того довготривалий вояж (Тетяна проживає у Штатах упродовж 3 років). Цим вибором я, м’яко кажучи, ошелешила своїх батьків, котрі не надто схвально відгукнулися на моє рішення. Однак, власні амбіції стали пріоритетними для мене.

— Де продовжувала працювати далі, чи, можливо, навчалась? Чи важко було звикати до чужини?

— Спочатку працювала “хостес” (фахівець ресторанної служби) в одному з ресторанів Чикаго, поєднувала цю роботу і з іншими, позаяк доводилося сплачувати чималі рахунки: податки, наймане житло. Бувало, що виходила з дому вдосвіта, а поверталася під ніч. Утім, це тривало не так довго, бо пощастило знайти курси підвищення кваліфікації, які допомогли відшукати перспективну роботу у сфері діджитал-маркетингу (галузь використовує цифрові технології для залучення потенційних клієнтів для утримання їх як споживачів), чим я займаюся до нині.

— Яка відмінність, за твоїми спостереженнями, між США та Україною? Які цінності сповідують американці?

— Те, що в Україні вважається небувалою розкішшю, у Штатах — лекгодоступне людське благо. До прикладу, відвідувати ресторани у будь-який час доби вважається нормальним явищем. Натомість далеко не всі українці можуть собі це дозволити. Або ж придбати авто — це також не складе певних фінансових труднощів для пересічного американця. Крім того, звичним для цих людей є замовляти продукти додому через відповідний додаток на телефоні, замість того, щоб тягти важкезні торби їжі з супермаркету. Є й доволі дивні моменти. Багато хто з мігрантів не розуміє, для чого в офісах чи громадських приміщеннях так багато кондиціонерів? Однак, усі вже до цього звикли. А ще часом вражають привітні, але зовсім незнайомі люди, які приязно зроблять тобі комплімент посеред вулиці, поцікавившись при цьому, як пройшов день. Це також є непритаманним для українців. Прикметним є те, що американці чималу увагу приділяють духовному здоров’ю, ретельно оберігають себе від різного роду стресів. А поняття “перепрацювався” чи “стомився” кваліфікується мало не як хвороба. Якщо ж, до прикладу, ти виснажився на роботі — твій бос тебе відправить додому відпочити. Американці важливу увагу приділяють медитації, займаються йогою. Сім’я для них — найважливіша цінність.

— Побутують думки, що у США дуже несмачна їжа. Ти погоджуєшся з цим? Чи сумуєш за домашніми українськими стравами?

— Сумую лишень за стравами, що їх готували мені мама та бабуся. Бо ресторанів з українською їжею тут вдосталь повсюди. Більше того, у Чикаго є цілий район – “Українська околиця”, який свого часу був головним осередком української діаспори. Часто зупиняюся у закладі “Тризуб”, аби почастуватися смачним українським борщем з салом. Не розумію сама, чому, живучи вдома, я ніколи не їла сала?

— Чи береш участь у проектах української діаспори?

— Не виключаю можливості попрацювати із земляками. А поки що вдалося згуртувати українців, котрі працюють зі мною в одній компанії, разом проводимо вільний час.

— І нарешті про твоє улюблене — танці хіп-хоп, гру на фортепіано та вишивку. Розкажи, як вдається усе поєднувати.

— Зізнаюся — це є досить нелегко. Але це так відволікає від рутини та дозволяє урізноманітнити життя! Так, танці я не полишала ніколи. Навіть тут, завдяки середовищу танцівників, я набагато швидше призвичаїлась до іноземної країни. За дивним співпадінням усі мої колеги по роботі займаються хіп-хопом. І ми часто, посеред робочого дня, маємо можливість “розім’ятися”. Танці — це частина мене, і, звісно, те, завдяки чому маю гарну фізичну форму. Мені неймовірно пощастило вчитись у світових зірок танцю хіп-хоп. Більше того, з їх допомогою я здобула не одну нагороду у танцювальних батлах. А також у складі команди виступала з танцювальними номерами у багатьох інших штатах континенту.

Що стосується вишивки, то вона для мене — як медитація та антистрес. Здебільшого займаюся цим для душі. Але радує й те, що з’явилося й чимало поціновувачів і охочих придбати мої вироби. Дізнавшись про моє хобі, колеги по роботі подарували мені машинку для вишивання.

Грати на улюбленому інструменті із задоволенням продовжую. Часто викладаю у соцмережах кавери на відомі світові хіти. За найменшої можливості відвідую концерти українських гуртів у Чикаго.

— Чи маєш мету реалізувати власні ідеї, проекти в Україні? Та коли додому?

— Свої плани з цього приводу поки що зберігаю на папері. Але є бажання організувати власну справу спільно з теперішніми моїми колегами, щоправда, вже в Україні. Маю намір опанувати для себе нову сферу — інформаційні технології. Уже найближчим часом мрію відвідати щонайменше половину штатів, і, можливо, потому повернусь на Батьківщину.

Розмовляла Леся Мінібаєва.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!