Ветеринар-травник з Волині рятує тварин і людей

Миколі Поліщуку із села Волиця Турійського району – 81 рік. Однак стежка до його хати не заростає: біжать до нього і коли людині погано, і тварині зле.

Дід Коля за професією ветеринар, а за покликанням – травник, пише сайт "Вісник".

Телятка чайку поп’ють – і знову брикають

Незважаючи на тодішні важкі часи, Микола Антонович, як виявилося, встиг після школи аж у трьох навчальних закладах повчитися. Спочатку пішов на механізатора, і по закінченню рвонув піднімати цілинні землі Казахстану. А там велике племгосподарство, а ветлікарів нема. І його зненацька відібрали і направили вчитися. Як заслужено хвалиться Микола Антонович – закінчив науку на відмінно. Каже, може б, там у далекому Казахстані й залишився, якби вдома не захворіла мати. Повернувся, влаштувався у колгосп і знову пішов вчитися – мав з Казахстану диплом молодшого ветеринара, а треба було підняти рівень кваліфікації до старшого. Отож відтоді все життя пропрацював головним ветлікарем колгоспу.

– Всякого бувало на роботі, – розказує Микола Антонович. – Багато операцій робив. Складних. Такого більш ніхто в районі не міг. От є такі кнурі, в яких яйце не опускається. То я розрізав живота у пахві, і там поміж кишками шукав його, розплутував, перев’язував. Зашивати тоді треба було двічі: плівку на черевині, щоб потім не було грижі, а тоді шкіру. А ще мав завдання – не допустити падежу поголів’я молодняку. Бо дуже тоді телятка по колгоспах поносили і вмирали. А я став відпоювати їх спеціальними трав’яними зборами. Задля цього ціле літо збирав і сушив на горищі телятника трави. Телятка посидять на дієті, поп’ють чайочки – і вже, диви, знову брикають. Прочувши про наші мінімальні втрати серед молодняку, мене навіть на семінари запрошували ділитися досвідом.

Рятувати й серед ночі піднімають

Виявилося, що ще молодим спеціалістом Миколу Антоновича зацікавила народна медицина і траволікування. Мав два довідники по лікарських рослинах, які вивчив від а до я. А потім почав виписувати іншу подібну літературу, експериментувати, настоянки різні робити. До його порад стали прислухатися: комусь затяжний кашель вилікував, когось врятував від опіків, а комусь порадив від шлункового болю заварювати золототисячник.

І хоч вік у нашого героя вже солідний, на пенсії давно, але люди все одно прибігають до нього по поради. Буває, й з постелі серед ночі піднімають, особливо коли з худобиною щось стається.

– Он недавно вночі прибігла до мене сусідка: корова її вродила телятко і впала, як підкошена, – розповідає Микола Антонович. – Я відразу зрозумів: паралізувало. Є така хвороба. То я її внутрівенно колов, відкапував, в кожну дійку спеціальним катетером повітря закачував: попоходив біля неї, але корова, слава Богу, поправилася. А то якось теж рятував годувальницю у одного чоловіка. Вже здихала, бідна. Я її обдивився і докумекав, що, певно, проковтнула щось. Дістав свій магнітний зонд, запустив, а там цвях. Як витягнув, то хазяїн такий радий був, що вам не переказати. Він же перед тим спеціалістів-ветеринарів із району привозив, а вони розвели руками…
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!