Вибори, журналістика та майбутнє Луцька: інтерв’ю з Тарасом Шкітером. Текстова версія

Тараса Шкітера знає чимало лучан, його часто асоціюють із депутатом та бізнесменом Андрієм Покровським. З 2015 року Шкітер є його помічником-консультантом. Окрім того, він відомий як директор інформаційного агентства «Конкурент», генеральний продюсер і ведучий головного на Волині суспільно-політичного ток-шоу «Протилежний погляд LIVE» та співзасновник Громадянського Руху «СВІДОМІ». Нині Тарас Шкітер – частий спікер центральних українських каналів та активний громадсько-політичний діяч.

ІА «Конкурент» підготувало текстову версію інтерв‘ю з медійником, яке він дав у телепрограмі «Актуально» на 12 Каналі.

«Те, що було моїм хобі, стало роботою»

– Одразу хочеться розпочати із того, що ви відома особистість, але у Луцьку дуже часто вас асоціюють із депутатом та бізнесменом Андрієм Покровським. Тож розкажіть трішки більше про ваші особисті та професійні інтереси і власне про співпрацю з паном Покровським.

– Приємно, що мене асоціюють з людиною, яка розвиває Луцьк, інвестує в місто та спонсорує багато соціальних програм. Ми з Андрієм Покровським є співзасновниками Громадянського Руху «СВІДОМІ», тому це не дивно, що мене асоціюють з ним.

Що ж до мене, за першою освітою я лікар. Хоч лучанин, але тривалий час жив і навчався в Полтаві, здобував вищу освіту в Українській медичній академії. Згодом проходив інтернатуру у відділенні щелепно-лицевої хірургії у Волинській обласній клінічній лікарні. На певному етапі життя я хотів бути пластичним хірургом і був асистентом під час більше, ніж сотні операцій. Лікарі, які передавали мені цей досвід, – зараз провідні фахові пластичні хірурги в Україні.

Життя склалося так, що я за власним бажанням покинув цю професію і займаюся медіа. В студентські роки займався медійною сферою та медійними проектами в громадсько-політичному секторі на аматорському рівні. Це було моїм хобі.

Коли ж повернувся до Луцька і проходив інтернатуру у Волинській обласній клінічній лікарні, то працював із спеціалістами високого рівня, але мені було неприємно дивитися на ставлення держави до цих людей, на ці невеликі зарплати в провідних хірургів, на ці умови праці. Тоді не міг зрозуміти, чи правильний вибір я зробив, адже студентське життя і реальна робота відрізнялися. Я багато з чим не зміг змиритися і прийняв свідоме рішення – те, що було моїм хобі, стало роботою. Я започаткував медійні проекти, тому що це давало мені змогу говорити про ці проблеми і заробляти на цьому гроші, тому що журналістика – це моя робота.


– І, власне, про вашу співпрацю із паном Покровським.

– Андрія Покровського я поважаю, ми співпрацюємо. Це людина, з якою у нас спільні погляди на життя. Насправді, не хочу, щоб це виглядало з ноткою пафосу, але зараз дуже складно знайти людей, з якими у вас однакові погляди на речі чи події, які відбуваються.

– Що для вас взагалі означає журналістика та яке місце займає у вашому житті?

– Журналістика і медіа-бізнес – це дещо інші речі. Я вважаю себе більше медійником, ніж журналістом в класичному розумінні цього слова.

У Луцьку є дуже багато хороших журналістів, яких я поважаю. В інформаційному агентстві «Конкурент», директором якого я є, є чудові журналісти – Андрій Лучик, головний редактор, Руслан Пилипчук, Тетяна Грішина, Валентина Мельник та інші, про яких багато хто не знає, але це люди, які щодня пишуть хороші новини. Я не маю морального права прирівнювати себе до них, тому що вони набагато ліпші журналісти за мене. І я це визнаю. Але я організатор, медіа-менеджер, який організовує роботу цих людей.

Хоча останнім часом я почав писати більше своїх роздумів, публікувати їх в ЗМІ, оскільки мене спонукають як людину з активною громадською позицією багато тих речей, які відбуваються в нашому місті, з якими я не погоджуюсь, і про що хочу писати, щоб бути почутим.


«Вважаю це своїм обов’язком – говорити про проблеми Луцька на центральному ТБ»

– Сьогодні ви активний громадський діяч і політичний експерт. Як взагалі журналістика впливає на вашу громадсько-політичну діяльність?

– Вона є інструментом, за допомогою чого я реалізовуюся як громадський діяч, тому що важливо, щоб твої ідеї могли почути лучани, українці і дати належну оцінку їм - погодитися чи ні...

– Останнім часом все частіше ми можемо бачити вас на центральних українських телеканалах як політичного експерта. З чим це взагалі пов’язано?

– Мені прикро, що на центральних телеканалах практично немає лучан. Ніхто не говорить про проблеми Луцька, яких є чимало: в нас відсутній міський голова і є ще багато проблем. Є багато представників з інших міст. Дуже добре знаю кримських татар, які говорять про проблему – про анексію Криму, і я підтримую цих людей. Я гордий, що є люди, які є патріотами свого регіону. Є люди зі Сходу України, які говорять про свої проблеми, а лучани… Хто з лучан говорить про проблеми міста на центральному ТБ і доносить проблеми нашого регіону? Я таких людей не знаю. І тому вважаю це своїм обов’язком – говорити про проблеми Луцька на центральному телебаченні.

«Ми маємо команду освічених відповідальних лучан»

– Громадянський Рух «СВІДОМІ» існує майже 2 роки. Для чого ви з колегами її створювали і яка була основна мета?

– На момент створення організації в Луцьку були політичні партії, благодійні організації, але громадської платформи, про яку б знали люди і яка ставила собі за мету місцевий патріотизм, розвиток рідного міста чи регіону на громадських засадах, не було. Ми шукали проєкти, з якими поділяли б погляди, і хотіли з ними співпрацювати, але не знайшли таких. Тому й створили Громадянський Рух «СВІДОМІ».

Суть платформи – це зібрати людей, які хочуть рухати місто вперед. Не лише брати з цього міста, а й давати йому. Я не потужний бізнесмен, як до прикладу Андрій Покровський, який може дати благодійну допомогу: мільйон – для атовців, 500 тисяч – на програму «Безпечний Луцьк» (на ситуаційний центр) і ще багато різноманітних проєктів. Але в нашій організації кожен допомагає в силу своїх можливостей.

Ми маємо лікарів, є юристи, які допомагають мешканцям, які приходять за юридичною підтримкою. Ще є викладачі, які долучаються до просвітницької роботи і до розробки різноманітних освітніх проєктів.

Ми маємо команду освічених відповідальних лучан. Багато з них знаходиться поза камерою, не хочуть бути публічними, але хочуть розвивати наше місто. Я представляю десятки волинян, лучан, які працюють спільно з нами над реалізацією різноманітних проєктів: «Доступний кінотеатр/театр для пенсіонерів», «Округи без депутатів», «Соціальна програма», яку ми проводимо в кожній школі, – подарунки мультибордів, лекції для школярів з антипропаганди наркотиків і з поширення здорового способу життя.


«Якщо людина робить добре для Луцька, їй потрібно дякувати»

– Розкажіть про спецпроєкт із серією інтерв’ю з мерами успішних міст, який стартував у рамках суспільно-політичного ток-шоу на Волині «Протилежний погляд LIVE».

– Ми вбачаємо проблему в тому, що Луцьк 2 роки не має міського голови. На жаль, нинішня Верховна Рада не спромоглася зробити вибори, щоб лучани могли законно обрати мера. Ми започаткували спецпроєкт для того, щоб показати, наскільки важлива посада міського голови для благополуччя окремо взятого містянина.

Те, що немає мера, – це негативний сигнал для інвестора. Коли велике підприємство хоче зайти до міста, а в ньому немає міського голови – людини, яка може сісти навпроти, дати якісь обіцянки, відповідати за ці обіцянки, то для інвестора це сумно.

– Нещодавно на сторінках ІА «Конкурент» з’явилася ваша публікація із заголовком «Укропівська влада у Луцьку хоче монополізувати благодійність», а пізніше пост на вашій сторінці у Facebook «Не чхатиму на принципи, керуючись політичними вподобаннями». Що саме ви хотіли донести цими публікаціями?

– Коротко розповім передісторію. Андрій Покровський пожертвував пів мільйона гривень на ситуаційний центр при управлінні МВС у Волинській області. Ситуаційний центр – це центр, куди буде надходити вся інформація з телекамер, камер зовнішнього спостереження про правопорушення і аналізуватися. Це десятки комп’ютерів, моніторів, екранів, робочі місця для спеціалістів.

І одним ЗМІ була написана новина, що це начебто хабар чи подяка. Це абсолютно не журналістський матеріал з викривленим заголовком. Суть в тому, що вони є політичними опонентами до Андрія Покровського, Громадянського Руху «СВІДОМІ», тому й пишуть такий бруд. І не задумуються про наслідки, адже для ситуаційного центру ще потрібні гроші.

Тепер, якщо якийсь бізнесмен в Луцьку захоче дати благодійну допомогу для цього центру, то цього не зробить, бо подумає, що й про нього такий бруд напишуть. Тобто люди, журналісти і політичні опоненти не задумуються, що в досягненні своїх меркантильних цілей вони шкодять розвитку нашого міста. Вони хочуть полити нас брудом, але насправді зупиняють розвиток Луцька.


У другому дописі «Не чхатиму на політичні принципи…» я подякував Ігорю Палиці за намір виділити мільйон гривень благодійної допомоги (на Волинський обласний перинатальний центр, – К.). Я не погоджуюся у багатьох речах і діях політичної сили, яку він представляє – партії «УКРОП», але коли Ігор Палиця зробив таку благодійну допомогу для Луцька, то вважаю, що треба подякувати і не звертати увагу на політичні розбіжності. Якщо людина робить добре для Луцька, їй потрібно дякувати, не зважаючи на те, чи у вас спільні політичні погляди, чи ні.

«Принцип стримувань і противаг потрібно зберегти»

– До речі, якраз 21 липня в Україні відбудуться парламентські вибори. Що взагалі вони означають для Луцька?

– У зв’язку з відсутністю міського голови це надзвичайно важлива подія для лучан, тому що по мажоритарному округу №22 (місто Луцьк) буде обраний народний депутат до Верховної Ради, який представлятиме інтереси містян.

Сьогодні немає мера, містом фактично керує партія «УКРОП» і я вважаю, що народний депутат має бути їхнім опонентом. Не тому, що в мене не сходяться політичні вподобання з ними, а тому, що не можна дозволити порушити систему стримувань і противаг. Якщо від однієї політичної партії, неважливо якої, буде і міський голова, і депутатська більшість, і народний депутат від міста, то кому людям скаржитися, якщо будуть якісь дії, з якими вони не погоджуватимуться в міській раді? Таких людей не буде. Народний депутат має стати запобіжником до луцької влади. Вони мають працювати спільно, синхронно, але принцип стримувань і противаг потрібно зберегти.

– Ви не є і не були членом жодної політичної партії, але, з огляду на те, що активно займаєтеся громадсько-політичними питаннями, чи надходили вам пропозиції від якихось політичних сил вступити до них?

– Так, я ніколи не був членом жодної партії чи громадської організації до Громадянського Руху «СВІДОМІ», який я заснував спільно з колегами. Пропозиції, відверто кажучи, були. Я спілкуюся з багатьма провідними політиками особисто, брав інтерв’ю в багатьох, на центральних каналах перетинаюся з багатьма і, безумовно, знаючи, що я займаюся громадською роботою, не є членом жодної партії, такі пропозиції надходили. Але для мене це питання дуже відповідальне і я не приймаю швидких рішень. Я думаю, якщо прийму рішення, то про це заявлю.

– Яким бачите Луцьк у наступні 5 років?

Луцьк має бути комфортним і безпечним для лучан. Ми розробляємо багато проєктів у цих напрямках. Вважаю, що комфорт та безпека дозволять зробити Луцьк таким містом, в якому хочеться жити.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!