ТОП-5 улюблених книг від журналістки ВолиньPost

6 червня традиційно в Україні відзначають День журналіста. Аби вкотре не писати про те, коли вийшла друком перша газета, коли зародилася ця професія, що таке «джинса» чи чому журналістів називають «четвертою владою», Інформаційне агентство ВолиньPost вирішило познайомити вас, дорогі читачі, із колективом редакції.

Будь-яку людину чи не найкраще «розсекречують» її звички, уподобання, уміння, тож працівники ВолиньPost у серії публікацій відкриваються з іншого, не зовсім звичного для читачів кута, де немає місця формальним повідомленням прес-служб.

Валерія Колісник, журналіст



Запах свіжих сторінок і нової книжки, перечитування описів кожної, яка сподобалася, години прогулянок магазинами літератури і пошуки чогось новенького серед сотень зачитаних до дірок… Мій ідеальний спосіб розслабитися і відволіктися від проблем. Іноді здається, що я залежна від книг, можу читати відразу декілька і мені однаково буде мало, купуватиму ще і ще, але є закон, що ніколи не поставлю на поличку ту, яку ще не встигла прочитати.

Електронні варіанти – то зовсім не те, читала так тільки одну і лише тому, що подорож була довгою, а діставати із валізи паперовий примірник – проблемно. Звісно, тут у кожного є своя думка і вподобання, але я за традиційні друковані книги.

Література, яку я читаю, – різнопланова і за жанрами, і за тематикою, але все ж однозначними фаворитами у моєму книжковому арсеналі є детективи. З самого дитинства перечитала ледь не всю Крісті і закохалася у майстерність деяких авторів так реалістично переносити читача на місце злочину, детально описувати розслідування, логічно підкріплювати кожен факт і здогадку. Почалося все зі старенької традиційної Агати, а переросло у детективну манію і підбір нових сюжетних ліній.

У ТОПі зараз – американська письменниця Тесс Геррітсен із низкою романів про «Хірурга». Вона так майстерно висвітлює медичну тематику і просто нереально круто підв’язує це до сучасних методів протистояння – злочинець і правоохоронні органи. Імпонує також те, що у головній ролі – жінка коп. Це – дуже важливий фактор, чому я надаю перевагу книгам саме такого характеру, адже сама колись мріяла працювати у поліції і, читаючи книги про жінок-правоохоронців, можна і собі пофантазувати.

На другому місці – психологічні романи. Іноді у таких книжках можна знайти відповіді на багато запитань чи допомогти самому собі розібратися у підсвідомості, або ж, як альтернативний варіант, просто порелаксувати і «набратися» корисних порад чи психологічних лайфхаків. Першою книжкою в такому жанрі стали «Ліки від кохання…» професора психіатрії Стенфордського університету, а за сумісництвом – чарівника слова – Ірвіна Ялома. Прочитала на одному диханні і лишилася задоволена. Однозначно раджу спробувати тим, хто має хоч якісь сумніви у своєму житті. Психологія у людей така, декому добре, коли іншим – не дуже, але плюс у тому, що це «не дуже» передається через книгу і змушує читача до того, аби обдумати своє життя краще.

Наступна у списку книга, читання якої далося мені не зовсім легко, і не тому, що читала в оригіналі – англійською, а, певно, тому, що тематика була для мене новою і незвичною, – роман Айн Ренд "Атлант розправив плечі". Скажу відверто, що спочатку було не цікаво, і я думала навіть закинути, але такого собі не дозволяла ніколи і добре, що й цього разу не здалася. Це було того варте.

Роман зачіпає тему бізнесу та підприємництва, етику та філософію ділових відносин і роль суспільства в економічному розвитку держави, що є надзвичайно важливим сьогодні. Думаю, що кожен повинен5 хоча б мінімально, але розбиратися у цих системах. Всього є три книги, дві з них я читала в оригіналі, переклад не надто відрізняється, але я все ж вирішила спробувати. Однозначно, тим хто має таку можливість, раджу читати англійською.

Одна з улюблених і культових цитат: «Якби ти побачив Атланта, титана, котрий тримає весь Світ на своїх плечах, якби побачив, як він стоїть, і кров стікає по його грудях, його коліна прогинаються під нелюдською вагою, його руки тремтять, але все ж таки намагаються втримати Світ на рештках своїх сил, і чим дужче він тримає, тим тяжче тисне Світ на його плечі — що ти б йому порадив? — Не знаю. Що може він зробити? Що б ти йому порадив? — Розправити плечі». Роман безсумнівно гідний того, аби у моєму ТОПі бути на 3-му місці.

Надто складно скласти список п’яти улюблених книг, коли вибір серед жанрів і тематики – ну дуже великий. (Я би взагалі писала тільки про детективи, а там вже десь на ТОП-10 згадала і про інші, але ж у кожного – різні вподобання)

Окрім прози, у мене на книжковій поличці є досить багато поезії. Оскільки я пишу вірші сама, то повинна розуміти і відчувати основні принципи побудови таких творів. Серед фаворитів, безперечно, – Ліна Костенко, Марина Цвєтаєва, вірші якої я можу цитувати цілими днями, Анна Ахматова, Вєра Полозкова, Сола Монова, Джулія Ванг… Таких дуже і дуже багато. В мене кожен день традиційно починається із нового вірша, зазвичай записи слухаю зранку онлайн, поки снідаю чи п’ю каву. Це вже звичка.

Тому ось: 4 місце у ТОПі – вірші. Я їх підбираю собі під настрій і сказати, хто улюблений автор, не можу. Сьогодні це – Вєра Полозкова і Цвєтаєва, завтра перевагу можу надати іншим авторам.

Коли говорити про прозу в загальному, то я частіше намагаюся читати книги в оригіналі, якщо рівень звісно дозволяє, однак, здебільшого уникаю російськомовної літератури, хоча і такі у моїй книжковій колекції є. Одна з улюблених – «Тонкое искусство пофигизма. Парадоксальный способ жить счастливо» Марка Менсона. Про цю книгу можна говорити дуже багато і можна почути купу різних думок, але той, хто її прочитав, точно не залишиться байдужим.

Я вважаю, що основний сенс книги – спонукнути людину до чогось, змусити подумати чи просто отримати задоволення. У «Мистецтві пофігізму» усе це поєднується.

Окрім цього, таким же любителям детективів, як я, ось підбірочка класних і різнопланових:

«Мовчання ягнят» — роман Томаса Харріса (і тут відразу трилогія про Доктора Лектора);
«Гострі предмети» — дебютний роман Гіліяни Флінн;
«Всього не забудеш» - Венді Вокер (не зовсім детектив, більше – психологічний трилер, але моменти із цього жанру – також є);
«Диявол у білому місці» - Ерік Ларсон (між іншим, заснована на реальних подіях);
«Немезида», «Забуте вбивство», «Тріснуло дзеркало», «Заплановано вбивство», «Увивство в Східному експресі» - фаворити серед літератури Агати Крісті (особисто я люблю її історії, де присутня міс Марпл);
«Дівчина у потязі» - Пола Хокінз;
«Метод 15/33» - Шенон Керк;
«Милые кости» – Еліс Сіболд.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!