Не підозрював, що Дем’яненко такий душевний чоловік, - Пилипчук

Новобранець «Волині» Сергій Пилипчук, який у складі збірної України завоював срібні медалі на молодіжному Євро-2006, вважає, що саме у «Волині» його майстерність розкриється найдужче.

Про це футболіст повідав газеті «Спорт-Експрес в Україні».

Після успіху в молодіжному Єврочемпіонаті Пилипчук зарекомендував себе у складі російського «Спартака» з Нальчика, ставши одним з відкриттів російської прем'єр-ліги. Проте надалі його кар'єра проходила не так яскраво: не знайшовши себе в «Хімках» і «Шиннику», півзахисник повернувся в Нальчик, але і там не зміг реалізувати свій потенціал повною мірою.

- Рішення перебратися в Україну далося вам легко?

- Коли з'явився варіант з «Волинню» я все ґрунтовно зважив і вирішив, що для мене це хороший шанс повернутися в рідний чемпіонат. У Луцьку зараз створюється серйозна команда: нещодавно в клубі змінилося керівництво, прийшов амбітний головний тренер ... Перед клубом, наскільки я розумію, будуть ставитися серйозні завдання – за виживання точно боротися не будемо. Так що для мене переїзд до Луцька – крок вперед.

- На який термін розрахований ваш контракт?

- На два з половиною роки.

- У Росії могли продовжити кар'єру?

- В принципі, я міг залишитися в Нальчику, але бажання повернутися додому все-таки переважило.

- Найбільше, напевно, це рішення сподобалося вашим батькам?

- Так, звичайно! Тепер буду частіше з ними бачитися. У мене дружина з Харкова, їй це рішення теж припало до душі.

- У «Спартаку» з Нальчика ви в цілому провели чотири сезони. Який з них був найбільш успішним?

- Найкращими стали два роки відразу після переїзду в Росію. Тоді у мене, дійсно, багато що виходило.

- Але після цього ви перейшли в «Хімки», де не змогли повною мірою адаптуватися. Чому?

- На мій погляд, справа була не в ігрових причини. Може, і поспішив з переходом – потрібно було ще на сезон залишитися в Нальчику. Спочатку в «Хімках» все начебто складалося непогано, але потім клуб став розвалюватися. Така ж доля спіткала і «Сатурн», яким теж опікувався Борис Громов.

- Шість років у російській прем'єр-лізі багато дали?

- Безумовно! Вважаю, в Росії я відбувся як футболіст. У плані ігрового досвіду і майстерності теж багато чого дізнався.

- Легіонером себе відчували?

- Так. Все-таки всі рідні живуть в Україні. Тому завжди знав, що повернуся додому. А в ігровому плані через український паспорт не страждав.

- З ким із українців в чемпіонаті Росії спілкувалися?

- З багатьма. З Кирилом Ковальчуком підтримував зв'язок, коли він виступав в «Томі». Спілкувався з Дмитром Смирновим, який, до речі, зараз у «Волині». Перетинався з Андрієм Прошиним і Русланом Мостовим.

- Після срібла на молодіжному чемпіонаті Європи і блискучого дебюту в Нальчику багато хто чекав від вас більш яскравого продовження кар'єри. Погоджуєтеся з думкою, що не повністю реалізували свій потенціал?

- Так. Я впевнений, що можу досягти більшого. Думаю, ще все попереду. Сподіваюся, у «Волині» у мене все налагодиться.

- Як вас прийняли в Луцьку?

- Відмінно. Колектив тут дружний, всі хлопці дуже доброзичливі. Раніше я був знайомий лише з Дімою Смирновим і Сашком Пищуром, з яким перетинався в «Металісті». Але зараз вже з усіма перезнайомився, ніяких проблем у спілкуванні не виникає. Також дуже здивував Анатолій Дем’яненко. Якщо чесно, я навіть не підозрював, що Васильович такий душевний чоловік.

- Думали, що він більш суворий?

- Під час тренувань Дем'яненко вимогливий, а в житті – простий і відкритий. З ним можна і поговорити, і пожартувати.

- Навантаження у Дем'яненко пристойні?

- Так. На зборах взагалі рідко коли легко буває. У мене легкі збори були тільки один раз – минулого року у Володимира Ештрекова. Він взагалі навантажень не давав, в основному ми працювали тільки з м'ячем.

- Яка сама неприємна вправа на зборах?

- Найбільше не люблю кроси.

- На якій позиції ви грали в контрольних матчах?

- Анатолій Васильович запитував мене, чи можу я ще зіграти в центрі, але поки випускав тільки зліва в півзахисті. На цій позиції відчуваю себе найбільш комфортно.

- В контрольних матчах ви записали на свій рахунок кілька гольових передач. Адаптація в новому клубі багато часу не зайняла?

- У принципі, так. Але віддавати передачі на зборах – це одне, а в чемпіонаті – інше. Найголовніше – добре себе проявити в офіційних матчах.

- Який матч у Туреччині вдався «Волині» найбільше?

- Напевно, з «Актобе» і албанською «Теутою», які ми виграли з рахунком 1:0. В принципі, непоганими були й інші матчі, але вони проходили на тлі втоми. Зокрема, «Младі Болеслав» ми програли 0:3, але по грі, вважаю, не заслужили такий результат.

- З якою зі своїх колишніх команд можете порівняти «Волинь»?

- За своїм рівнем луцька команда, вважаю, не нижче того ж «Спартака» з Нальчика або «Шинника». Ще в минулому році, коли «червоно-білі» грали з «Волинню» на зборах, я відзначив для себе, що в українців досить непогана команда.

- Наприкінці минулого року з «Спартака» в «Арсенал» перебрався бразилець Леандро. Зідзвонювалися з ним?

- Ще ні. Я спілкувався з ним перед тим, як він підписав угоду з «канонірами». Чув, що він, начебто, всім задоволений.

- В інтерв'ю він сказав, що зі своїх колишніх одноклубників взяв би у свою команду Концедалова. А ви б кого запросили у «Волинь»?

- Погоджуся, і теж візьму Концедалова (сміється). Рома насправді дуже сильний футболіст. Він може посилити будь-яку команду. Ще, напевно, повернув би до «Волині» Міодрага Джудовіча, який протягом багатьох років є одним з лідерів «Спартака».

- Яку мету ставите перед собою у «Волині»?

- У першу чергу, закріпитися у складі та взяти максимум очок у весняних матчах чемпіонату. На кожен поєдинок ми повинні виходити з одним завданням – взяти три очки. А далі – хотілося б, звичайно, досягти чогось серйозного. Наприклад, пробитися в єврокубки ...

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!