Не миються місяць після пологів і їдять всіляку гидоту: лучанка про тонкощі життя китайців

28-річна волинянка Христина Лесюк уже два з половиною роки мешкає та навчається у китайському місті Ліньї в провінції Шандунь. Дівчина вирішила переїхати до іншої країни раптово. Хотіла щось змінити у своєму житті.

Спочатку Христина навіть не усвідомлювала, наскільки тут інше життя, а про Китай взагалі майже нічого не знала, - пишуть Волинські Новини.

ЇДЯТЬ УСЕ – ЖУКІВ, ТАРГАНІВ, СКОРПІОНІВ, ЗМІЙ

«Тривалий час не мала роботи. Подумала, якщо вже шукати роботу, то в іншій країні. Знайома, яка на той момент близько року мешкала в Китаї, допомогла з працевлаштуванням. Через інтернет склала співбесіду в компанії, де вона працювала, – каже Христина Лесюк. – Спочатку була вчителем англійської мови у дитячому садку. Навчала малюків від трьох до шести років. Потім попрацювала в школах та спеціалізованих тренінг-центрах».

До переїзду дівчина абсолютно не цікавилася Китаєм. Навіть не вникала у місцеву культуру та умови життя.


«Мені було непросто адаптуватися до тутешнього життя. Лише нещодавно почала їсти китайську їжу, і то не всю й не щодня. Коли приїхала в Китай, то була просто шокована. Не могла зрозуміти, чому вони поводяться так, наче невиховані. Вражала їхня манера їсти абсолютно все – жуків, тарганів, скорпіонів, змій. Згодом дізналася, що це пояснюється їхнім минулим. Адже колись у країні був голод і люди виживали як могли. Для китайців їсти жуків абсолютно нормально. Їм це навіть смачно. Вони не комплексують. Можуть навіть голосно відригувати у громадських місцях», – каже дівчина.

За її словами, Китай – це ніби зовсім інший світ. У людей інші цінності, звички, одяг, прикмети, міри ваги, позначки знижок на товари, навіть інші щасливі числа та режим дня.


«Я вже звикла до цього життя. Але ще й зараз є багато речей, які мене дуже дратують, – каже вона. – Особливо, коли китайці смітять собі під ноги, голосно плюються, дістають дурними запитаннями або хочуть торкнутися до мене чи сфотографувати».

НЕ МИЮТЬСЯ ПІСЛЯ ПОЛОГІВ

Дівчина каже, що тепер в Китаї її вже нічого не дивує: ні штанці з вирізами на сідницях для дітей, ні те, що після пологів жінка не миється і не встає з ліжка місяць, ні те, що вони їдять собак, черепах, жуків і навіть людську плаценту.

«У Китаї головне – баланс енергії. Таке собі дотримання Інь і Янь. Наприклад, коли у жінки критичні дні, то їй не можна нічого холодного: ні води, ні страв, ні морозива. Тоді китаянки їдять коричневий цукор і сплять з грілкою. Всі жінки в моєму регіоні п’ють гарячу воду. Бо це зберігає жіночу енергію. Після пологів жінка не встає з ліжка, бо втратила багато енергії, а дитиною опікується свекруха. Українки, які народжують у Китаї й одразу йдуть в душ, вганяють китаянок у ступор», – каже вона.

Для європейців китайці дуже дивні, але і українці для китайців також здаються дивними.

«Коли хтось чхає, вони не кажуть «будь здоровий» і дуже дивуються, коли хтось їм бажає здоров’я, – каже Христина. – Ми звикли носити у кишені носовичок. Для нас це нормально, а для китайців – ні. Вони не уявляють, як можна покласти його після використання назад до кишені, він же брудний».

УСЮДИ СМІТЯТЬ

Вона розповідає, що китайці всюди смітять: у кафе, в літаку, на вулиці. Можуть йти вулицею і кидати сміття собі під ноги. Для них це нормально. Звісно, так роблять не всі, але це трапляється досить часто. Маленькі діти йдуть в туалет у будь-якому місці. Навіть в супермаркеті перед іншими відвідувачами.

«Малюки не носять підгузки, – каже дівчина. – Натомість їх одягають у штани зі спеціальними прорізами, щоб було зручно піти в туалет. І вони думають, що дивні ми, бо в наших дітей сідниці у штанах завжди пітніють».

Христина розповідає, що китайську мову вивчити надзвичайно складно, проте все залежить від здібностей людини.

«Китайська мова налічує 273 діалекти, китайці з однієї провінції просто не розуміють китайців з іншої. Або ж люди на одному березі річки говорять інакше, ніж на протилежному. Це навіть не українська і білоруська, наприклад. Це кардинально інша вимова, але однакове написання. Проте в Китаї є офіційна мова, яку ми і вивчаємо. Я посилено вивчаю мову вже рік, витрачаю півтори-три години щодня і рівень у мене поки – як в учня початкової школи. За таку кількість годин, думаю, можна було б вже вільно володіти будь-якою європейською мовою».

З ДОКУМЕНТАМИ – НЕПРОСТО

За словами Христини, нині іноземцям отримати документи на проживання в Китаї дуже непросто.

«Документи на перебування в Китаї зараз усе складніше отримати, – розповідає Христина. – У мене весь процес підготовки робочої візи тривав три місяці. Зараз терміни такі ж, але шанси отримати візу мінімальні. Китай перестає бути відкритим для іноземців. Адже навіть робочу візу зараз оформити проблематично: черги по 200 людей, співбесіда з консулом, ретельна перевірка китайських компаній щодо найму іноземців».

Волинянка каже, що в Китаї високий рівень життя, стабільна валюта і ціни, які не змінюються роками. Продукти коштують стільки ж, скільки й два роки тому. Звичайно, є велика частка бідних людей, але для всіх прошарків населення їжа, одяг і товари першої необхідності доступні.

«Раніше було багато нелегальних компаній, агентств, які заробляли величезні гроші на підробках документів для віз, – каже вона. – Гадаю, що саме тому в Китаї стали ретельніше перевіряти людей, які сюди їдуть. Це те, що стосується іноземців. Хоча і для китайців тут змінилися правила: йде боротьба з нелегальними компаніями, онлайн-магазинами, підробками дешевих товарів».

Волинянка каже: те, що в Китаї все дешево і неякісно, – стереотип. Китайці стверджують, що така кількість дешевих товарів з’являється не тому, що вони не вміють робити якісно, а тому, що іноземні замовники хочуть зекономити і ставлять мінімальний бюджет на партію товару. Якщо дасте катайцям 100 юанів і скажете зробити 1000 кулькових ручок – вони зроблять, але ті ручки ніколи не будуть хорошої якості.

ЗАРОБЛЯЄ НА ФРІЛАНСІ

Христина дуже любить подорожувати. Дівчина відвідала вже 11 країн Європи і чотири країни Азії.

«З європейських моя улюблена країна – Греція, – каже вона. – Я їздила туди чотири рази на практику, пізніше – на відпочинок. Грецьку мову знаю, напевно, краще, ніж китайську. У цій країні почуваюся як вдома. В Азії мені подобаються Індонезія і Таїланд. Наразі стараюся більше подорожувати Китаєм. Тут теж є на що подивитися. Але якби мені випала така можливість, то радо поїхала б у Японію, Сінгапур чи Італію».

Зараз Христина навчається у місцевому університеті. Вона каже, що не здобуває вчений ступінь, а просто вчиться на мовних курсах.

«Нині моє основне заняття – навчання. Цього вимагає моя віза. Але я все ж підробляю на фрілансі, – каже вона. – Фріланс в Китаї може бути різним: уроки англійської, приватне репетиторство з російської мови. Крім того, є роботи, пов’язані з контролем якості партій товарів. Скажімо, ви покупець товарів з-за кордону, і щоб не їхати в Китай перевіряти своє замовлення, вам дешевше заплатити людині, яка прийде на певний завод, перевірить усе, що треба, і відправить вам фотозвіт. Ну і ще маю модельні роботи – це фотосесії для Taobao, AliExpress, Amazon.com, знімання в рекламі, також працюю на тижнях моди та показах одягу. Крім цього, веду торгівлю. Але поки в невеликих обсягах. Допомагаю людям замовляти й відправляти товари з Китаю».


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!