Юрій Моклиця іде з громадської ради при Волинській ОДА через зміну Президента

Експерт Волинського центру розвитку урядування, екс-заступник мера Луцька Юрій Моклиця попросив голову Волинської облдержадміністрації Олександра Савченка виключити його зі складу громадської ради. Зауважимо, що Моклиця був не лише членом громради, а й очолював її.

Про такі наміри Юрій Моклиця написав на своїй сторінці у Facebook, прикріпивши фото відповідного звернення до Савченка.

Своє рішення Моклиця аргументував зміною Президента України, а, отже, і подальшою зміною голови та заступників голови ОДА. За словами Юрія Моклиці, хто б не став новим очільником області, він не хоче мати жодного стосунку до його професійних обов’язків.

Результати ж виборів Моклиця назвав «катастрофою».

Далі текст подаємо буз змін та правок.

«Причина мого відходу від діяльності громради одна і закономірна – зміна Президента. Як наслідок – подальша зміна голів та заступників адміністрацій. Питання часу і не питання персон. Хто б не був наступним «губернатором», я не хочу мати жодного відношення до його професійних обов’язків. Ще на першому засіданні я казав, що не вірю в сценарій, коли громрада є опозиційною до адміністрації і вважаю це абсурдним. Відповідно йти всупереч своїй позиції і тягнути за собою шлейф політичної кон’юктури далі я не буду.

Опозиція, так опозиція.

Щодо подальшого існування громадської ради свідомо вибрав саме такий сценарій (мій персональний відхід), оскільки вірю в те, що в такому складі, як зараз (за умови незначних коригувань), ця структура може існувати. Якщо така можливість теоретично існує, а люди зберуться і продовжать життєдіяльність, значить так і буде. Не зберуться, значить не сильно треба було. В будь-якому випадку моя присутність в подальших процесах буде надто токсичною для колективу і не дуже комфортною для мене.

Звісно, комусь це треба буде зробити. Але якщо знайшлися ті, хто натхненно і систематично дорікав мені за бездіяльність, то можливо знайдуться і ті, кому громадська рада важлива. Я в це вірю навіть попри те, що на кожне засідання мені доводилось персонально «доприпрошувати» по кілька людей, щоб зібрати кворум.

Легітимність та подібне бла-бла можете залишити для якоїсь іншої паралельної реальності. Все-одно все залежатиме виключно від позиції нового голови ОДА. Захоче, буде громрада, не захоче – не буде.

Бездіяльність починаючи з листопада – це був мій осмислений і персональний вибір. Я не хотів, щоб громрада з «площадки для діалогу» перетворилась у «площадку для дискредитації». Я заздрю людям, які можуть в своїй голові відокремити спорт від політики, культуру від політики, ГО від політики. Але в період саме цих виборів, громадськість настільки була чутлива, що будь-який необережно кинутий сірник, міг спричинити колосальну пожежу. Теми, які рік-два тому мало кого зацікавили б, розганялися такою силою-силенною зацікавлених осіб, що моментально перетворювалось на інформаційну бомбу.

Чому це погано? Бо майже ніхто і майже ніколи не перевіряє достовірності всього, що сказано! Відбулися вибори і вже нікого нічого не цікавить – гучні розслідування, сенсаційні викриття, пафосні заяви… Тишина і спокій. Я все чекаю, що мене от-от посадять за жахливі злочини перед людством, але в двері так ніхто і не постукав…

Це мій вибір і я не шкодую про нього. З листопада я почав займатись виборами і це був мій пріоритет. В цей період я не хотів втягувати громадську раду в політичні ігри (а це неодмінно сталося б) і не хочу цього робити надалі.

Щодо ситуації з Кватирком. Я категорично не підтримую пана Олександра в його намаганнях уникати спілкування з журналістами та громадськістю. Я вважаю, що менеджер державного управління такого рівня повинен це робити, навіть якщо йому це неприємно. Проте, як показує історія останніх кількох місяців, не так просто витягнути людину на діалог, якщо вона цього не хоче. Тепер ви мене розумієте))

З іншого боку я не підтримую і позицію окремих активістів, для яких переважний практичний зміст від спілкування на тему лісу – генерування скандалу. Я просив на засіданні: давайте звузимо спектр нашого діалогу з Волиньлісом до конкретних проблем. Не захотіли. Перемогло «давайте поговоримо про проблеми, хай суспільство знає». Це нічого, що на той момент, що всі все знали, але (віддамо шану серіалам) перемивання кісточок – це воістину безкінечний процес.
Прошу вибачення у тих членів громадської ради, які покладали на мене надії. Особисто я вважаю, що 21-го квітня в Україні сталася катастрофа національного масштабу. Можу (і хочу, як ніколи) помилятись, але поки ніщо не переконало мене в протилежному. Тому питання пріоритетності для мене не стояло ні разу.

Наш вересень і жовтень мені сподобався. Більше того, кілька маленьких, але важливих і реалізованих справ вселили в мені віру в те, що громадські ради можуть мати сенс у своєму існуванні… навіть без особливої підтримки «зверху». Але реальність така, що для забезпечення цього керівник (не дуже важливо хто) повинен витрачати на це не менше 80% свого часу. От і вся лірика.

P.S. Вирішив не проводити брифінг. Було б те саме, тільки більше пафосу і взаємних звинувачень.

P.P.S. Все вищесказане виключно продукт моєї психіки і моїх роздумів, а не командних рішень. Таке собі локальне перезавантаження, яке стосуватиметься не тільки громадської ради. Судячи зі всього, ще кілька громадських ініціатив, до яких я був причетний, також залишиться для мене у минулому.

Можете подискутувати тут на філософські теми, але без мене. В мене період поствиборчої реабілітації і він не передбачає суперечок та дискусій. Зараз я багато сплю, читаю і подорожую. І це бляха воно!

Всім дякую, всім бобра)».



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!