«Приходив на тренування до мене, щоб я почав вигравати», – син загиблого луцького прикордонника

Сьогодні, 30 квітня, в Україні відзначають День прикордонника. Протягом 5 років війна забрала життя багатьох захисників України, серед яких – і прикордонника з Луцька Сергія Гулюка. У нього лишилася дружина та троє неповнолітніх дітей.

Напередодні Дня прикордонника журналісти Суспільного побували у багатодітній родині.

Наймолодша Софійка перекладає фото із зображення тата. Їй було 4 роки, коли він загинув в АТО.

Старшому сину Дмитру нині 17. Він навчається у військовому ліцеї і, за словами мами Юлії Гулюк, найбільше з усіх дітей схожий на свого тата.

«Він був дуже добрим. Часто допомагав друзям. Він був хорошим спортсменом. Виступав по дзюдо і самбо. Виконав Майстра спорту. Коли я був маленький, приходив на тренування до мене, щоб я почав вигравати», - розповів Дмитро Гулюк.

Дружина Юлія розповідає, що Сергій Гулюк родом із Рівненщини.

«Коли ми познайомилися він проходив строкову службу у Луцькому прикордонному загоні, приймав участь у змаганнях. Через 7 місяців одружилися».

Понад 13 років Сергій Гулюк прослужив за контрактом у Луцькому прикордонному загоні. Дружина розповідає, що часто їздив на навчання та посилення кордону.

«Виїздив на полігон. Було, що кілька днів немає. Не спиш вночі, переживаєш. Був прекрасним батьком, хорошим чоловіком. І надійною підтримкою в сім’ї. Я за ним себе почувала, як за кам’яною стіною. Я не переживала труднощів, все вирішував. Товариським був. Багато його людей знає. Що його не попросять – не відмовляв», - пригадує дружина загиблого прикордонника.

2014-го, коли почалася війна, Сергій Гулюк пішов захищати кордони на сході України.

«Вийшов закон, якщо 3 дітей, то може не йти в АТО. Але він каже, що я не буду боягузом. Мої хлопці йдуть, а я тут лишуся? Так він і пішов з ними. Групою 75 чоловік із Луцького прикордонного загону. Вони відправилися на українсько-російський кордон. Були місяць в облозі. З однієї сторони Росія, з іншої – сепаратисти на той час, замінована дорога. Їм виходу не було ні нам, ні там. У них закінчились харчі, зброю знищили».

У зоні АТО молодший сержант Луцького прикордонного загону Сергій Гулюк був трохи більше місяця, каже син Дмитро.

«Перед тим, як це все починалося, я був у таборі. Кожен вечір дзвонив до тата, коли він був на полігоні. Часто з ним говорив… Розповідав, що вони стріляють».

Сергій Гулюк поліг на Донеччині під час мінометного обстрілу пункту пропуску «Василівка» 31 липня 2014 року.

Юлія Гулюк каже, що постійно відчуває підтримку співробітників Луцького прикордонного загону. У день професійного свята багатодітна родина говорить слова вдячності усім, хто стоїть на захисті кордонів нашої держави.

"Щоб вони і далі захищали. Не вмирали ніколи і були радісні!

Хочу їм побажати, щоб вони були мужні, які є зараз. Бо це велика мужність стояти на кордоні, знаючи що там робиться. Не кожна людина це зможе!

Щоб вони вернулися додому цілі і здорові. Щоб були зі сім’єю. Щоб закінчилась війна. І не було потреби їхати в АТО. І мирного неба!".


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!