Фотовиставка Олександра Пизи

Сьогодні на черговій фотовиставці ВолиньPost’у – трохи нетиповий гість. Чому нетиповий? Бо за час існування цієї рубрики склалася певна традиція «відбору» авторів. Ними були як правило професійні фотографи, які, якщо й не мають фотосправу своїм основним заняттям і видом заробітку, то принаймні мають доволі часу і натхнення активно нею займатися.

Проте рубрика розрахована на усіх, у кого в архіві є достойні фото власного авторства. В тому числі й тих, хто фотографує просто «по ходу», фіксуючи здебільшого приємні і привабливі моменти власного життя, формуючи своєрідну «автофотохроніку». Водночас все ж, аби потрапити на волиньpostівську фотовиставку, фотодосвід і фотохист мати треба.

Отож, сьогодні у рубриці «Фотовиставка» - волинський політик Олександр Пиза. Він зізнається, що фотографує ще зі школи, проте ніколи не вважав за необхідне ділитися з публікою власними фото.

Частину свого фотодоробку він погодився показати на прохання ВолиньPost’у. Далі – слово автору.

* * *

Фотографією займаюся зі школи. У нас був дуже дружній, навіть неспокійний (в доброму розумінні) клас. Із класу восьмого, а то й раніше, ми фотографували всілякі виходи на природу, важливі події в житті класі. Так і повелося – з того часу я змінив більше п’яти фотоапаратів.

Так, я вчився на чорно-білій фотографії і на плівковому апараті. І вважаю ту «школу» дуже доброю. Ми ж самі «творили» фотографію: від вибору кадру, виставляння світлочутливості, експозиції, витримки – до проявляння знімків. А відсутність кольорів давала можливість краще розуміти, що таке композиція, глибина різкості, точка різкості…

Так, треба було берегти кадри, тому відразу кадрували малюнок, аби його потім не різати. І сьогодні я дуже тішуся, коли роблю знімок і бачу, що фотографію обрізати не треба – «набита рука» дається взнаки :-).

До речі, обробляю фото зовсім мало. Можу хіба обрізати і підсилити насиченість кольорів. Вважаю, що головне у фото – той момент, який зумів зафіксувати фотограф. А момент цей видно без будь-якої обробки.

Діти

Люблю фотографувати дітей. Вони завжди безпосередні і щирі, навіть коли позують.

У мене багато фотографій мого сина. Та й ще, працюючи у банку, багато уваги приділяв роботі з дитячими будинками.











Репортажі

Часто мої фото – це такі своєрідні репортажі. Мої «звіти» з подорожей чи знакових подій життя.

Зрозуміло, що я ніколи не влаштовую фотосесій – просто коли фотоапарат при мені, і є вільна хвилина і достойний сюжет – стараюся не пропустити.

От, наприклад, кілька фото з моєї подорожі до Єгипту. Був там кілька років тому з сином.












А це - фото з арт-шоу "Ніч у Луцькому замку" 2011 року.































Люди

Серед фотографій людей у мене більшість – мої колеги, друзі і родина. Кажу ж – фотографую при нагоді. А оскільки професія у мене останні роки – публічна, то й обличчя – часто знайомі багатьом ;-)






































































Природа

Фотографуючи природу, стараюся акцентувати на не зовсім помітних деталях. Найчастіше роблю такі фото у подорожах. Фотоапарат завжди зі мною, тому, побачивши щось цікаве, можу зупинити авто спеціально, аби зробити знімок.




































Сюжети

У цей умовний розділ я включив деякі свої фото, які важко об’єднати в одну рубрику чи тему. Тут є натюрморти, тварини та й просто випадкові фото. Знову ж таки - тут майже немає постановочних знімків.









































Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!