Майстер лозоплетіння виготовляє великодні кошики на Закарпатті, а продає – на Волині

Кошики з лози незадовго до Великодня користуються особливим попитом. Як виявилося, у Луцьку можна купити кошики, які майстри везуть сюди із Закарпаття.

«Конкурент» познайомився і поспілкувався з талановитим майстром лозоплетіння, якого представили продавці, біля яких він стояв на «Варшавському» ринку.

«О, він вам все розкаже. Дивіться, скільки всього наплів», – показуючи на кошики із качечками, презентувала роботи волинянка, яка поряд продавала молоко і квасольку.

Невдовзі до свого місця із горою виробів з лози повернувся і сам майстер – Василь Сабов. Привітний і добрий чоловік одразу погодився розповісти про свою роботу.



Виявляється, пан Василь приїхав до Луцька із Закарпаття. У Боратині у нього є двоюрідний брат, до якого він приїжджає вже близько 30 років. Жартуючи, каже, що поєднує корисне з приємним. Адже вдається і допомогти брату посадити картоплю, і поторгувати кошиками.

«Живу я в Закарпатській області, селі Іза Хустського району. Там, де поряд є поле нарцисів. Наше село славиться лозоплетінням. Цим ще з давніх-давен займалися наші предки», – розповів майстер.

І додав, що раз у рік на кілька днів він приїжджає у Луцьк, аби перед Пасхою продавати кошики.

«Я працював у лісгоспі начальником лозоплетільного цеху. Навіть у Ковель їздив при Союзові. Я там три місяці був. Організував у лісгоспі цех, лозу саджав їм, зробив котел для того, щоб варити лозу, і учив умільців, тих, хто хотів плести лозу», – пригадав пан Василь.

Зараз, коли приїжджає у Луцьк, то ті люди, яких він вчив, приходять до нього поспілкуватися.

На запитання, як навчився плести вироби з лози, чоловік відповів, що вже й не пам’ятає.

«У нас відмалку дитина, як навчиться ходити, вже лозу бере у руки. Ніхто не пам’ятає, з якого часу це почалося. У нас всі плетуть: і священики, і вчителі, і матушки. Я, коли працював у лісгоспі, відправляв кошики аж у Владивосток, Іркутськ, Мурманськ, Москву, Ленінград. Навіть аж за Сахалін», – розповів майстер із Закарпаття.

Також додав, що кошики – це не все, на що він здатний.

«Ми все виготовляємо: крісла-гойдалки, столи, шафи, дивани. Усе, що забажаєте», – зізнався пан Василь.

З його слів, плетіння лози – це трудомістка робота. Зараз він на пенсії, має 45 років стажу, але отримує мінімальну пенсію. Тому хоче чи ні, а життя заставляє займатися й такою діяльністю.

Під час розмови з майстром нас кілька разів перебивають покупці, які цікавляться цінами на вироби. Маленькі кошики для дітей можна купити за 20 гривень, кошики середніх розмірів – за 60-150 гривень, великі – від 200 гривень. Ціна залежить від розміру кошика.



Пан Василь розповів, що дуже багато часу витрачається на саму підготовку лози до плетіння.

«Треба її зрізати, зварити, обчистити, посортувати. Ми спочатку робимо заготовку днища, а потім плетемо все інше. Півдня йде на кошик меншого розміру, а великі інколи й весь день треба робити», – розповів майстер.

Плетіння виробів з лози – це, швидше, сезонна робота. Майстри активно починають плести у зимову пору.

«У нас як сніг випаде зимою, тоді ми й займаємося цим. Лозу заготовляємо восени, як опаде листя. Ми маємо й спеціальну землю, де саджаємо лозу. Є ж різні сорти – «молдаванка», «польська», широколиста, тонколиста», – розповів деталі пан Василь.

І уточнив, що плести кошики з одного сорту неможливо.



«Інколи треба тоншу лозу, щоб вона не ламалася, а в деяких випадках – ширшу», – зауважив майстер лозоплетіння.

Нині чоловік до Великодня ще продаватиме свої вироби у Луцьку на «Варшавському» ринку. А на саме свято однозначно поїде додому.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!