«Я повістки не чекав, зібрався і поїхав»: депутат Луцькради про війну, пошук тіл на фронті і політику. ВІДЕО

Про створення громадської організації "Чорний тюльпан – Луцьк", втрати на фронті та важкі моменти на Сході України розповів волонтер та депутат Луцької міської ради Микола Собуцький.

Про це йдеться у сюжеті 24 каналу.

До уваги пропонуємо пряму мову Миколи Собуцького про війну на Донбасі, місію "Чорний тюльпан" та політику.

Про війну на Донбасі

– За мою громадську позицію на мене були відкриті кримінальні справи. Ми переховувались, мої батьки також переховувалися. Я сам особисто виїхав до Києва на Майдан, де я відчував себе спокійно, де було багато моїх однодумців.

– Коли "зелені чоловічки" почали захоплювати Крим, в мене на той час батько очолював "Асоціацію фермерів і приватних землевласників" в області й вони з фермерами вирішили допомогти військовим та їхнім сім'ям. Ми зібрали їм продукти та хотіли завести, аби вони відчували, що західна Україна підтримує їх. Однак зібравши 20 тонн продуктів ми не встигли потрапити вже в Крим.

Пізніше почалася війна на Донбасі. Я розумів на той період, яка в нас є армія – деморалізована, спеціально знищена. Я повістки не чекав, а зібрався та поїхав в Київ.

– Я хотів вступити в лави батальйону "Азов", ми залишили там свої дані, але прогулюючись майданом Незалежності, на Хрещатику, стояла машина батальйону "Донбас". Я підійшов до них, поговорив й вони мене більше зацікавили. Я приїхав додому зібрав речі й з друзями поїхав в батальйон "Донбас".

– Для мене почалася війна в "Чорному тюльпані", коли ми почали забирати перших двохсотих, коли я брав участь в обміні тілами, коли ми почали виїжджати на непідконтрольну територію.

Про створення "Чорного тюльпану"

– Ідея створення "Чорного тюльпану" почалася з Іловайської трагедії. Тоді дуже було багато двохсотих, було багато хлопців, які пропали безвісти й тоді не було такої організації, яка б взяла на себе ці функції.

– Я це, напевно, запам'ятаю до кінця свого життя. Ми машиною на волинських номерах без знаків "Червоних хрестів" та "Чорний тюльпан" просто сіли й поїхали в Донецьк. Нас зупинили "ополченці" й попросили наші документи. Вони були здивовані, що це три людини з Луцька та один із Закарпаття. Нам у грубій формі наказали вийти з машини, наставляли та перезаряджали автомати. Це було страшно, я почав заїкатися. Ми їм пояснили, що ми не воюємо, а забираємо українських солдатів, і нас пропустили.

ГО "Чорний тюльпан" – це гуманітарна експедиція у рамках Гуманітарного проекту ЗСУ "Евакуація 200". Завданням експедиції є пошуки та евакуація тіл українських військовослужбовців ЗСУ, представників інших військових формувань та правоохоронних органів, які загинули у зоні бойових дій на території Донецької та Луганської областей, зокрема, на окупованій території.

Про втрати на фронті

– Я на Сході бачив різні ситуації, ми забирали батька зі сином, які загинули в бою, забирали хлопців, у яких при собі були валентинки від дівчат, забирали бійців, у яких двоє маленьких дітей. Я на Сході ніколи не плакав, хоч бачив різні ситуації, але я себе стримував.
Найважче, що було, це повертатись сюди з хлопцями. Коли ти їдеш за кермом, а все село вночі стоїть на колінах, від старого до малого зі свічками в руках, а дорога вистелена квітами – це найважче. Найважче було їхати з мамою в Дніпро забирати сина, виносити труну і чути ці крики.

Про політику

– Ідея стати депутатом виникла не в мене, а в місцевих політиків. Я навіть не надіявся, що я можу пройти й виграти вибори, бо куди там мені – волонтеру, добровольцю. Я розумів, що було модно під час виборів першими номерами ставити військових, волонтерів. Це не минуло й Луцька. Мені багато партій пропонували іти від на вибори. Я не погоджувався до останнього моменту. Пізніше погодився, але поставив свої умови, що на першому місці у мене Схід, а вже пізніше вибори й всі інші справи.

– Організація "Чорний тюльпан" найбільше працювала по Донецькій області. Щодо окупованої території Луганщини, то там було менше виїздів і вона є менш дослідженою та перевіреною. Роботи ще вистачає, є над чим працювати. Війна не закінчиться доти, доки останній солдат не буде перепохований, поки кожна сім'я не отримає тіло і нормально не поховає його.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!