«Якби не війна»: донька загиблого айдарівця з Волині написала зворушливий пост до його 50-річчя

Сьогодні, 19 березня, лучанин Сергій Климчук міг би святкувати своє 50-річчя. Утім, понад 4 роки тому він віддав своє життя війні з Росією. У серпні 2014-го під містом Хрящувате Луганської області доброволець батальйону «Айдар», учасник Козацького Стрілецького братства Волині Сергій Климчук загинув.

Донька загиблого Вікторія Климчук-Длугач написала зворушливий пост, у якому пригадала, яким був її тато, що він любив, чим займався.

Пост доньки волинського Героя подаємо без змін та правок.

«Сьогодні моєму татові 50. Було б. Якби не війна з Росією.
Я завжди кажу, що 17 серпня 2014 року під час мінометного обстрілу в селищі Хрящувате на Луганщині я втратила тата, а країна здобула ще одного Героя. Коли хтось питає, яким він був, то моє перше слово «світлим», друге - «розумним», а третє - «з гумором». Трішки про нього:

- Мав 3 вищі освіти
- Був практикуючим юристом, правозахисником, викладачем
- До останніх днів - членом Козацького стрілецького братства (не плутати з тими стрьомними напівватними спілками!). Тато був класним козаком, одним з тих, які вичають історію України та займаються реставрацією, працюють над національно-патріотичним вихованням молоді, мандрують і знайомлять мешканців інших країн з козацькою спадщиною і культурою; які були в епіцентрі усіх українських революцій
- Був веселим і обожнював травити анекдоти
- Любив українську кухню більше за всі інші. Колись привезла зі США кулінарну книгу і приготувала по ній вишуканий десерт з пісочним тістом, яблуками і вершками. Тато спробував і каже: воно то смачно, доню, але краще б борщику зварила. Те ж саме було із французькими десертами)
- Все українське було для нього дуже органічним: і вишиванки, і борщ, і сало з чорним хлібчиком (тато коли сам готував, то робив з цього цілий ритуал), і його козацьке вбрання….
- був завжди у хорошій фізичній формі, хоча спортом не займався
- після 20 років паління, кинув погану звичку і не повернувся до неї навіть на війні
- любив порожувати Україною і закордоном з сім‘єю
І друзями
- мав нульову терпимість до корупції
- Був активістом Помаранчевої революції та Революції Гідності
- На війну пішов добровольцем у батальйон «Айдар» в пекельне літо 2014- На його честь назвали вулицю в селі Троянівка, де він народився. Там само скоро висадять дубову алею його імені
- Встановили меморіальну дошку на будинку, де жила наша сім‘я у Луцьку
- тато посмертно отримав Орден «За Мужність ||| степеня» та Почесного громадянина міста Луцька
- Про нього можна почитати в таких книгах: «Айдар. Четвертий тост» Сергія Деркача, «Волинський пантеон» Олександра Дем’янюка і Геннадія Гулька і в інших, які допишу, коли згадаю.

Багато всього зроблено на його честь як одного з Героїв, але для мене він досі той, хто носив мене у себе на плечах по квартирі ввечері і співав мені пісню «Донечка маленька, сірі оченята».
З Днем народжння, тат. Сподіваюсь, колись ти будеш пишатися країною, за яку віддав життя».



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!