У Ківерцях хочуть перейменувати 13 вулиць

Тарас Бульба-Боровець - діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ», з 1976 року генерал-хорунжий УВК.

20 червня 1940 року за наказом Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького мав сформувати та очолити УПА «Поліська Січ». У ніч 1 серпня 1940 разом із розвідницею-кур'єром Валентиною Кульчинською перетинає радянський кордон для виконання наказу — перепливає ріку Буг поблизу м. Влодави і потрапляє під сильний обстріл прикордонників. Кульчинська загинула, а Боровець до місця призначення пішов сам. Там зайнявся підготовкою кадрів для майбутньої «Поліської Січі», УПА. Передбачалося створення й інших окружних бойових одиниць — наприклад, «Волинська Січ», «Полтавська Січ» Станом на 1941 рік чисельність УПА «Поліська Січ» сягала 10 000 бійців. До початку війни він діяв під псевдами Байда, Гонта. Потім усі накази уже підписував подвійним іменем Тарас Бульба-Боровець.

У серпні 1941 року загони вояків Тараса Бульби-Боровця першими увійшли у містечко Олевськ. Налякані війною, з райцентру державні радянські служби евакуювались на схід ще до приходу Бульби. На тодішньому великому стадіоні (нині дитячий садочок № 19) Бульба-Боровець вишикував загони вояків і привселюдно з військом прийняв присягу на вірність Україні, освятивши українські прапори сформованих загонів, їхню зброю і з піднятою шаблею над головою урочисто проголосив, «що звідси розпочнеться визволення України від совітів і всіх її ворогів». «Комуністи, комсомольці та будь-які інші окупанти» були оголошені Бульбою ворогами української державності.

В Олевську було запроваджено українське управління, зорганізовано міліцію, сформовано Українську повстанську армію «Поліська Січ». З середини серпня до середини листопада 1941 року Олевськ був столицею вільної української «республіки» з новими назвами вулиць, яка увійшла в історію під назвою Олевська Республіка.

Бойові операції

Разом з білоруською самообороною у 1941 році Бульба-Боровець зумів знищити радянські військові частини у так званій поліській котловині, на території, яку гітлерівські війська обминули, аби не гаяти час у нестримному просуванні на схід.

Проти німців

16 квітня 1942 року Головна команда УПА видала наказ новоорганізованим «Літаючим бригадам» партизанів, у якому говорилося: «Негайно розпочати першу фазу збройної боротьби проти Гітлера…»
«Шепетівська операція», у результаті якої крупний залізничний вузол у ніч на 19 серпня 1942 року був звільнений від німців.
«Гощівська операція», у якій розбивши німців, формування УПА захопили друкарню.
«Людвипільська операція» 28 березня 1943. У результаті боїв за Людвипіль 2 000 есесівців і шуцманів так і не змогли оволодіти містом, котре було в руках повстанців, які спалили 5 авт і знищили 58 німців.

Тільки Леся (!!!!) Курбаса, а не Олеся. Хоч би не зганьбилися ківерцівські депутати!

Це все на що здатні чиновники? Важливіших проблем у Ківерцях немає? Це наша історія і ми повинні її пам"ятати для того, щоб вміти робити висновки і не повторювати помилок. Шанувати чи ні - інша справа. У Німеччині, наприклад, досі на стінах окремих офіційних будівель існують сліди від куль 2-ї світової і радянських написів з Рейстагу ніхто не здирав. Можливо для когось ці приклади нічого не варті. Але, позбавивши нащадків історії, якою б поганою вона не була, ми позбавляємо їх майбутнього. Піар чиновника напевно важливіше?

Дорогі зробіть зпершу а тоді фігньою страдайте.

Мико́ла Фе́дорович Вату́тін – один з полководців, що очолював оточення 330-тисячного угрупування гітлерівських окупантів під Сталінградом. Проявив себе як воєначальник на Курській дузі, використовуючи танкові корпуса для забезпечити високих темпів прориву оборони противника. Саме під його командуванням звільнено Київ.
Так чим завинив Україні генерал армії Ватутін, окрім того, що був смертельно пораненим бандерівцями із засідки?

Чи не є основною причиною сепаратиських настроїв мешканців Сходу огульне перекроювання історії надто "щирими патріотами"? Жаль, що у роки Великої Вітчизняної люди гинули за засранців, нездатних шанувати пам'ять полеглих.