На Волині один священик на два села: в першому переходять до ПЦУ, а в іншому – думають

Два села на Волині поєднує одна спільність: протоієрей Юрій Хавура, який служить у Свято-Покровського храмі в одному селі та старовинній Свято-Миколаївській церкві – в іншому. У Бобичах громада вже проголосувала за перехід до ПЦУ, а в Черчичах ще думають.

Інтернет-видання «БУГ» відвідало два села у Володимир-Волинському районі: Бобичі (Війницька ОТГ) і Черчичі (Зимнівська ОТГ).

Новина про те, що ще одна парафія на Волині, цього разу у Володимир-Волинському районі, хоче перейти до ПЦУ з’явилася в післяобідню пору суботи, 26-го січня.

Релігійна громада Свято-Покровського храму села Бобичі Володимир-Волинського району прийняла рішення про перехід з Московського патріархату до помісної Православної церкви України.

Як розповіли інтернет-виданню «БУГ» місцеві жителі, на зборах за перехід проголосувало 47 присутніх, 6 – проти, 1 – утримався. Священик Юрій Хавура, як розповіли БУГу, ще не визначився з рішенням.

До Бобич журналісти інтернет-видання «БУГ» вирушили наступного недільного ранку, 27-го січня, сподіваючись потрапити на недільну ранкову службу та поспілкуватись з селянами. На жаль, церква була закрита.

Ми запитали у перехожих чому не ведеться ранкова служба і з'ясували, що служби відбуваються «через раз» у двох селах: Бобичі Війницької ОТГ та Черчичі Зимнівської ОТГ.

Прибувши у Черчичі, ми побачили, що ранкова служба у Свято-Миколаївському храмі якраз закінчилася і розпочалися збори за участю близько двадцяти-тридцяти прихожан. Вирішували, хто буде новим церковним старостою, та хто виконуватиме обов'язки касира.

На запитання про те, чи обговорювали питання переходу до ПЦУ почули різні відповіді. Так одні казали, що хочуть перехйти “тихо”. Інші розповідали, що перехід – це не головна тема на сьогодні, оскільки наступного року храму виповнюється 200 років і найперше потрібно обрати церковного старосту та касира, щоб привести храм в порядок.

Були й відповіді, що зміна назви – це просто в документах, а суть від того не змінюється.

Про священика відгукувалися добре, розповідаючи, що він об’єднує церковну громаду і його поважають.

Відповісти на всі запитання отець Юрій Хавура погодився після зборів. Перед цим зробив кілька телефонних дзвінків, прокоментувавши, що «брав дозвіл».

Спочатку розпитали про події в Бобичах. Юрій Хавура відповідав розгорнуто на всі запитання, ділився переживаннями щиро. Найбільше наголошував на тому, що йому потрібен час, для того, щоб прийняти рішення.

“Мене попередили, зібралася громада, зібрали підписи, готуються документи, а люди готові іти далі. Я підтримую громаду, якщо вони не спішать. Бо це ще церква не зареєстрована, немає ні статуту, інтронізації немає, визнання нема. Переходити в повітря для мене просто неприйнятно. Мені треба час: два три місяці, а може навіть півроку. Я знаю, що люди не проти, щоб я був у них настоятелем. Моя позиція яка – не можна просто з бухти барахти таке роботи, тому що, можливо, це робиться з натиском, хочеться щоб було поміркованіше. Мені заважали говорити, перебивали. Трошечки принижували. Мають право по статуту громади голосувати ті, хто регулярно причащається і регулярно ходить. Мене перебивали, казали, що це можуть робити всі, хто є в селі”, – розповів протоієрей Юрій Хавура.

Нас цікавило, що буде робити священик, якщо люди в Бобичах не захочуть чекати, а захочуть перейти до ПЦУ відразу. Юрій Хавура відповів, що «тоді я не зможу їх підтримати. В мене є присяга і церква не зареєстрована. В повітрі висіти…»

Отець наголосив, що завжди молиться за Україну, за владу і військо. Також, зауважив Юрій Хавура, що, прикро, але часто люди дозволяють собі образити священика.

“Обзивають і називають нехорошими словами. Політизація цих речей для мене неприємна. І люди ведуться зараз на це.”

Коли люди у Бобичах вирішили, що йтимуть до ПЦУ, у Черчичах прихожани відказують: «будемо терпіти, трохи воно перетреться… Будемо бачити як буде…».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!