Поверніть нас додому, – 19-річний полонений моряк розповів про умови утримання у російському СІЗО

Військовополонений надіслав лист у відповідь одній із українських журналісток.

Наймолодший український військовополонений моряк Андрій Ейдер, який отримав поранення під час захоплення кораблів ВМС України у Керченській протоці російськими силовиками, розповів про умови утримання у камері СІЗО "Матроська тиша". Пише ТСН.

Лист українця опублікувала на своїй сторінці у Facebook журналістка Таїсія Турчин.

"Один із військовополонених моряків, наймолодший, Андрій Ейдер написав відповідь на мого листа. Нескладно помітити замальовані цензором кілька слів. Нам в редакції знадобилося секунд 5, щоб зрозуміти, які ж слова збентежили тюремних цензорів путінського режиму", - написала журналістка, підтвердивши у коментарях висунуте припущення про напис "Слава Україні!"

За словами Ейдера, умови перебування у СІЗО "нормальні", проте він досі не одужав після поранення.

"Умови... можна сказати нормально, є книжки, електрочайник, холодильник, батареї гріють, могло бути набагато гірше. Рани загоюються, можу ходити нормально, шкутильгаю. Сходами підніматися та спускатися важко, на жаль, сильне навантаження на ноги, руками за поручні хапаюся та йду. Банально поки не можу ногу лежачи вертикально догори підняти, немає сил. Але раніше сил не було, щоб закинути праву ногу на ліжко (шконку), уже й руками допомагати не треба, йду на одужання", - розповів він.

Водночас українець зазначив, що хоче якомога швидше повернутися додому.

"Стіни давлять жахливо. Хочеться додому якнайшвидше повернутися. Мрію, щоб нас відпустили принаймні до кінця січня, але мені здається, що моїй мрії не судилося здійснитися. Гадки не маю, наскільки це все затягнеться, півроку, рік… Ці допити, зустрічі з різними людьми. Найважче – дивитися у вікно та бачити у далині сотні машин, людей, які вільні. Здається, ось вона, – свобода, вона так далеко і так близько..." – додав моряк.

Окремо Ейдер висловив сподівання на "якнайшвидше політичне рішення" щодо звільнення військовополонених.

"Поки що часу минуло відносно небагато. Адже у нашому тлінному світі все забудеться раніше, ніж докуриш пачку сигарет. Не хочеться, щоб про нас забували, адже 24 людини сидять просто так у СІЗО іншої країни. А всі ці люди – військові, вони служать народу України. Хочеться, щоб народ пам'ятав...Поверніть нас додому... Не забувайте нас..." – резюмував він.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!