Єдині згадки про тата – чотири фотографії: донька волинського Героя потребує уваги

На Волині триває реалізація проекту «Діти Небесного Легіону».

Організатори повідомили про ще одну дитину, якій охочі можуть допомогти.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ДІТЕЙ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ

Щоб допомогти, потрібно звертатися за цими контактами: (050) 973-44-84; (098) 948-14-50.

Анічка Іщук вже за кілька днів зустріне п’ятий день народження. Вона є донькою Іщука Володимира Степановича – міліціонера роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України у Волинській області. 4 роки тому – 13 серпня 2014 року, у переддень свого тридцятиліття чоловік добровільно відправився у зону проведення АТО. 25 серпня 2014 року під час обстрілу блокпоста в районі електро-транспортного депо у м. Іловайськ, де бійці тиждень мужньо утримували свої позиції під постійними обстрілами, він був поранений та помер наступного дня від отриманих ран (вивезти до своїх для термінового хірургічного втручання не було змоги), ставши першим загиблим у роті «Світязь»...

На момент загибелі чоловіка Анюті виповнилося лише 9 місяців, тому і татка вона не може пам’ятати. Єдині згадки – чотири спільні фотографії, зроблені ще за його життя, де маленька тримісячна донечка, як дві краплі води, схожа на свого татуся. І лише зараз дитина почала сповна усвідомлювати ту втрату, яку пережила їх родина: у неї часто бувають приступи, здавалося б, безпричинної істерики і сліз зі словами «Я так сильно люблю свого тата! Чому він так рано помер?!»

Дівчинка погано говорить, що теж є наслідком пережитого стресу, тому потребує індивідуальних занять з логопедом. Але навіть це є складно, так як дуже часто хворіє. Ходить Анічка у садочок уже в середню групу. Дуже любить діток, гратися з ними, допомагає няні у групі розкладати серветки і ложки, ставити чашки на столики (заради цього готова хоч щодня пропускати ранкову зарядку в спортзалі). Хоч іноді і вередує, бо не хоче спати в дитсадку, та все ж спішить туди із задоволенням.

Серед захоплень дівчинки – ліплення з пластиліну, малювання, співи та танці. Аня дуже любить співати, а улюбленою піснею для неї є «А я чорнява, гарна, кучерява». Своїм гучним голосочком та тяжінням до співів вона вдалася у татка, який співав у церковному хорі. Між іншим, Аня є його копією не лише зовні, а й характером, поведінкою, звичками. А ще дівчинка дуже любить танцювати, варто лише почути музику, особливо сучасну. Залюбки катається на самокаті, який отримала минулого року на день народження.

Завдяки волонтерам Анічка вже двічі була за кордоном у родинному колі. Минулого року їй пощастило досхочу покупатись та побавитись на узбережжі Чорного моря в Болгарії, тож не дивно, що все літо вона запитувала маму, чи вони ще поїдуть коли-небудь на море. А цьогоріч родину Іщук наша діаспора запросила відвідати древнє польське місто Познань, де вони смакували «найсмачнішим у світі полуничним морозивом»!

Наша іменинниця дуже любить тварин: гладить та цілує і каченяток, і гусеняток, і курчаток. У селі в дівчинки є улюблена кицька Кукуся. Аня – бабусина помічниця: любить доглядати і гнати з пасовиська корову, ласуючи згодом свіженьким молочком. А загалом усіх тваринок сприймає радісно, з цікавістю та безмежною любов’ю.

Дівчинка часто переглядає мультфільми, але перевагу надає зовсім не «дівчачим» мультикам. Серед найулюбленіших - «Зак Шторм», « Джейк і пірати з Небувалії», іноді дивиться мультсеріал про хлопчика Кайю.

Матеріальний стан сім’ї – задовільний. Так як весь тягар за доглядом обох дітей поклався на плечі Наталі – то нерідко бувають і деякі побутові проблеми та потреби (наприклад заміна балкону чи меблів у дитячу кімнату, але це вже радше питання відсутності толкових фахівців). Проте вона не тільки з усім намагається успішно справлятись, але постійно знаходить час на волонтерство! Мама Ані завжди допомагає й іншим діткам з родин Небесного Легіону, постійно пишучи статті про цих знедолених дітей чи допомагаючи в інших потребах.

Так як мама Наталія одна доглядає в Луцьку двох своїх малят і вони на жаль ще й часто хворіють, то родина багато часу проводить разом. Певно саме з цієї причини Анюта має жагу бувати в гостях, бо любить хоч інколи урізноманітнити свій звичний домашній побут. А ще Аня завжди розрадить і приголубить маму, залюбки допоможе їй на кухні, а іноді навіть посуд після себе вимиє. І зазвичай постійно вимагає до себе уваги. Незважаючи на маленький вік дівчинка вже впізнає прапор України та спішить у понеділок провести Стаса до школи, щоб побачити, як майорітиме стяг над школою братика.

Анічка – ще та артистка, уміє в секунді змінювати настрій: то вона сміялась, а вже плаче, бо щось не по її, то навпаки плакала, а щось цікаве помітила і вже веселиться, забувши, чому сльози лила. Це в оточуючих викликає завжди сміх, бо робить вона це з такою мімікою на обличчі, що стриматись просто не можливо. Анюся – світла і радісна, мила і позитивна, відкрита та дуже люб’язна дівчинка. Як і кожна дитина, вона з нетерпінням чекає свого дня народження, любить отримувати подарунки і щиро тішиться сюрпризам.

Інформація для благодійників:

Маєте бажання підтримати іменинників – переказуйте кошти координатору проекту (Приватбанк: 4149-4978-1590-0321 Скиба Наталія Миколаївна), зазначаючи, на яку саме дитину адресуєте.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!