Останки, які ми розкопували, згортали бульдозером, ‒ лучанин про будівництво скверу в Луцьку

Мені досі сняться гнилі труни, ‒ говорить 62-річний Олександр Тітенко.

Він брав участь у будівництві скверу навпроти теперішньої гімназії №4 у центрі міста, ‒ пише Gazeta.ua.

«То було в кінці 1970-х. На старий цвинтар у центрі Луцька позвозили солдат, щоб могили з землею зрівняли. Хотіли там до 900-річчя города парк построїти», ‒ розповідає лучанин.

Олександр тричі розлучений. Живе сам в однокімнатній квартирі на околиці міста. Пересувається квартирою на інвалідному візку. Перестав ходити після аварії на мотоциклі. На кухні відчиняє трухляве вікно, димить у нього цигаркою.

На місці кладовища, яке допомагав розкопувати Олександр Тітенко, тепер сквер і 14-поверховий будинок. Алеєю прогулюються кілька мам із візочками.

«Тоді то звалась вулиця Леніна. Тут повсюду стояли хрести й високі памʼятники з ангелами. Огороджене кладбіще було великим парканом. Найстарішим похованням було по 70-90 років. Останнє захоронення датувалось кінцем 1950-х. Ховали дуже багатих людей. Знаходив могили старих євреїв, склепи кількох польських родин. Людські останки, які ми розкопували, інші мужики згортали бульдозером», ‒ додав він.

«Ми тоді молоді були, в партію вірили. Про Бога не знали, гріха не боялися. Могил зо 20 розкопали, де на надгробках не по-нашому писало. Знайшли зо 10 золотих колєц», ‒ продовжив чоловік.

«Рештки декого забирали родичі, везли захоронювати на інше кладбіще. Ми ще реготали, коли людські черепи й кістки з кладовища вивозили тачками. Родичі покойників нас кляли, коли ми труни обценьками відкривали. А деякі такі гнилі були, що просто ногою проламували кришку гроба й обкрадали покойника. Кістки стирчали через кожні 2 метри. В одному з гробів я стягнув зі скелета якогось діда цепочку в палець. Відніс у комісіонку. Через тиждень її продали. Я за виручені гроші місяць жив, ще й матері в село обігрівач купив. За півроку обігрівач замкнуло. Мати з тіткою згоріли. Тоді я поняв, що гріх зробив. Досі через то каюся», ‒ зазначив Олександр.

«У мене через ті кості жизнь не зложилася. Сам уже 15 років не ходю. Чотирьох дітей поховав за життя. У сина рак нашли, дочка з зятем в аварії розбилися. Ще одна дочка від туберкульозу вісім років лічилась. В прошлом маю на похорон їздив», ‒ зауважив Тітенко.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!