Мріє бути музикантом: волонтери закликають привітати сина волинського Героя

На Волині триває реалізація проекту «Діти Небесного Легіону».

Організатори повідомили про ще одну дитину, якій охочі можуть допомогти.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ДІТЕЙ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ

Щоб допомогти, потрібно звертатися за цими контактами: (050) 973-44-84; (098) 948-14-50.

Невдовзі свій шістнадцятий день народження зустріне Шишолик Сергій. Він є наймолодшим сином Шишолика Василя Серафимовича, бійця 59-тої окремої мотопіхотної бригади, який трагічно загинув 15 лютого 2016 року в районі с.Бахмутське, Бахмутського р-ну Донецької обл. Окрім Сергія в родині є ще двоє дорослих дітей: брат Іван працює вчителем фізкультури та сестра Олена є вчителем математики і має уже двійко своїх діток.

Хлопець навчається в 11-му класі ЗОШ I-III ст. с. Прилісне. До навчання відноситься з ентузіазмом, адже «в одинадцятому класі розумієш - у школі круто!».

Головним захопленням хлопця є гра на музичних інструментах. Він уже закінчив музичну школу по класу фортепіано і протягом двох років грає кавер-пісні на гітарі з друзями. Мріє стати музикантом, але для початку хоче здобути ще одну професію, тому вирішив вступити на факультет менеджменту.

Одним із фаворитів серед сучасних рок-гуртів для Сергія є O.TORVALD, концерти яких хотів би побачити вживу та навіть поспілкуватися із їхнім солістом, так як дуже подобається творчість цього колективу.

Хлопець любить подорожувати, уже встиг побувати у Данії, Німеччині та Чехії. Але, звісно, хотілося б побачити ще більше, зокрема мріє відвідати Францію, Італію та США. Каже, що закордоном панує зовсім інша атмосфера, і повертаючись додому аж повітря ніби «своє».

Авторитетом для Сергія є його мама Шишолик Тетяна Антонівна, яка після смерті чоловіка не зламалась і власним прикладом показала дітям, як стійко приймати усі випробування долі. Вона дуже сильна і це подобається її дітям. Не зважаючи на те, що мама дуже багато працює, на дітей час вона знаходить завжди. А діти, зокрема підліток Сергій, намагається допомагати їй, чим може: щосуботи прибирає у будинку (а будинок не маленький), порається по господарству, кожного дня їздить у магазин по хліб та виконує усілякі інші дрібниці, які можуть хоч якось полегшити життя матусі.

З дитинства Сергію запам’ятався один випадок, який залишив свій слід і по цей час. Коли хлопчику було 1,5 року, він ошпарився гарячою водою і по тілі лишилися сильні опіки. З того часу дитина має інвалідність. І йому дуже не приємно та образливо, коли приходить плавати у басейн, а усі поглядають на нього скоса і питають, що то в нього за плями на тілі. Бо ж у нашому суспільстві не сприймають дітей з певними вадами чи відмінностями, і частенько цілком здорова дитина може отримати клеймо лише за якусь зовнішню несхожість зі своїми ровесниками. Хоч, як каже хлопець, ніяких ускладнень та проблем зі здоров’ям, пов’язаних із тим випадком, у нього немає.

Сергій болісно сприймає війну в нашій країні. Він говорить, що Україна для нього як єдиний живий організм і кожного разу, коли чує про загибель українських військових, то у нього наче щось віднімає – потім воно заживає, але шрам то все одно лишається. І задля процвітання держави, на місці політиків, хлопець, у першу чергу, зупинив би кровопролиття, а вже потім проводив певні економічні реформи. Оскільки найважливіше для країни – це щасливі люди, а хіба можна бути щасливими, коли й досі триває війна…

Основний прибуток сім’я отримує влітку з продажу ягід та грибів, а постійної роботи у селі знайти практично неможливо. Побутові труднощі, як каже мама, вони з дітьми долають самостійно, бо виховала їх працелюбними та слухняними.

І мама, і Сергій з вдячністю відгукуються про людей, які стали для них опорою у скрутні хвилини. І таких, як виявилось, доволі багато – це і волонтери, і спілка АТОвців, і директор місцевого торфобрикетного заводу, друзі та родичі. “Я кожного дня молюся за те, щоб швидше закінчилася ця нікому непотрібна війна. І щоб Господь дав вам здоров’я і терпіння у цій нелегкій місії, яку ви виконуєте,” – каже мама Тетяна.

Сергій щиро вдячний, що завдяки небайдужим людям має можливість бувати у різних цікавих таборах, подорожувати. Він навіть буде втішений простому дзвінку, коли всього лиш питають “Як ви?”, бо це не менш важливо для таких сімей, щоб не почувати себе залишеними напризволяще. Юнак дуже вдячний та щиро цінує усю надану йому допомогу. А ще радий спілкуванню з новими людьми та давніми знайомими, тому з радістю лишив свою адресу для листування у приват.

Інформація для благодійників:Шишолик Сергій. Невдовзі 16 років (19. 10. 2002). Маневицький р-н. Ріст: 179 см , розмір взуття 41.
Подарунок до ДН: будь-який сюрприз на ваш розсуд.

Маєте бажання підтримати іменинників – переказуйте кошти координатору проекту (Приватбанк: 4149-4978-1590-0321 Скиба Наталія Миколаївна), зазначаючи, на яку саме дитину адресуєте.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!