Мріє бути архітектором: просять привітати сина волинського Героя

На Волині триває реалізація проекту «Діти Небесного Легіону».

Організатори повідомили про ще одну дитину, якій охочі можуть допомогти.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ДІТЕЙ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ

Щоб допомогти, потрібно звертатися за цими контактами: (050) 973-44-84; (098) 948-14-50.

Невдовзі свій день народження зустріне Пугач Станіслав. Він є сином бійця 51-ї окремої механізованої бригади Пугача Ігоря Володимировича, який зник безвісти 25 серпня 2014 року поблизу с. Дзеркальне Амвросіївського р-ну Донецької обл. і лише в березні 2015 року був опізнаний за експертизою ДНК та перепохований у рідному селі.

Стас перейшов вже у 8-й клас. Мама Алла каже, що син дуже подібний до її загиблого чоловіка, а також доволі серйозний, як на свій юний вік. Він дуже близько до серця сприйняв втрату батька.

Навчається хлопець добре. Серед шкільних предметів найбільше подобаються уроки математики, географії та фізкультури, найменше захоплення викликає біологія. А ще Стас з радістю вивчає англійську та німецьку мови, навіть відвідує додаткові заняття з англійської, бо, як сам переконаний, це дасть йому можливість багато подорожувати та спілкуватися з людьми із різних країн.

У вільний від навчання та домашніх завдань час Станіслав займається спортом: залюбки грає у футбол та волейбол з друзями, яких у хлопця дуже багато. А ще імениннику до вподоби такий вид спорту як бокс, захоплюється чемпіоном Володимиром Кличком та мріяв би з ним зустрітися. Окрім того, Стас дуже любить показувати фокуси своїм рідним та друзям. Навчився він такому хитрому заняттю завдяки книзі, яку йому подарували, тож тепер усі з задоволенням спостерігають за його майже професійними виступами.

Свою майбутню професію Станіслав мріє пов’язати з будівництвом – бути архітектором, проектантом чи інженером-будівельником. Хлопець хоче сам розробляти гарні та цікаві проекти та зводити будинки. Адже це так важливо, щоб навіть незаможні люди могли мати зручне та комфортне житло. Хлопець мріє у майбутньому побудувати великий та затишний дім для своєї сім’ї, який був би не схожим на всі інші.

Безумовним авторитетом для Станіслава завжди був і буде його тато Ігор, саме його він ставить собі у приклад в усьому. Батько навчив хлопця хорошим та мудрим речам, усі його настанови син береже у своєму серці. “Мій тато – Герой, а на Героїв завжди потрібно рівнятись,” - з гордістю промовляє іменинник.

Про маму, Аллу Віталіївну, син говорить, що вона є доброю та привітною, завжди підтримає його у будь-якій ситуації. Стас же, зі своєї сторони, намагається усіляко допомагати матусі, так як їй одній дуже тяжко, особливо враховуючи той факт, що сім’я проживає у селі. Влітку хлопець збирає полуниці та малину, рве вишні і яблука, скошує траву газонокосилкою; восени прибирає на подвір’ї опале листя; взимку відкидає сніг зі стежки. А ще син дуже любить випікати з мамою піцу. “Моя сім’я – це найголовніше, що в мене є!” – каже хлопець. Він розуміє: попри те, що тато його загинув, у них ще є мама, а у країні є стільки сиріт, які не мають жодного з батьків і їм набагато важче у житті.

У своєму обійсті родина тримає дуже багато різних тварин – це котики, собачки, кури, кролики та поросята. Доглядати за частиною з них – обов’язок молодшої сестрички Христини, але брат із радістю їй допомагає, так як треба , щоб усі мешканці їхнього господарства були нагодовані.

Завдяки волонтерам у Стаса була нагода відвідати Карпати, а також побувати у Данії та Чехії, Тунісі а також збулась його найбільша мрія побувати на морі в Болгарії!

Станіслав з теплом говорить про свою країну, адже це місце, де він народився, живе і хоче жити в майбутньому. Коли він стане дорослим, то хотів би тут працювати, щоб приносити користь для рідної України. Наш іменинник щиро вірить, що наше суспільство зміниться на краще. Пробувши деякий час за кордоном, Стас розуміє, скільки багато потрібно зробити і змінити у нас в Батьківщині, щоб хоча б наблизитись до європейського рівня життя, але зараз всі думки у юнака передусім пов’язані, щоби якомога швидше Україні закінчилась війна.

Мама Алла з усіма труднощами по господарству намагається справлятися самостійно (“головне, щоб дітки були здорові”). Як і у будь-якій сім’ї, де є діти, існує постійна потреба в одязі та взутті, бо ж ростуть вони досить швидко. А наш іменинник буде дуже радий привітанням та листуванню, тому за необхідності надамо адресу в приват.

Станіслав росте дуже хорошим хлопцем, мама пишається ним та впевнена, що він стане гідним свого татка-Героя. А наш з вами завдання перед цією дитиною – зробити так, щоб його день народження пройшов не буденно. Тож давайте віддамо частинку свого тепла та любові хлопцю, батько якого віддав за нас з вами життя! Пам’ятаймо, що поруч є діти, які цього потребують!

Інформація про батька хлопця є у Книзі пам’яті.
Деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/19/pugach.htm

Інформація для благодійників: Пугач Станіслав. Невдовзі 14 років (09.10.2004). м. Нововолинськ. Ріст: 165см , розмір взуття 42-43.

Маєте бажання підтримати іменинників – переказуйте кошти координатору проекту (Приватбанк: 4149-4978-1590-0321 Скиба Наталія Миколаївна), зазначаючи, на яку саме дитину адресуєте.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!