Зсередини: квітковий базар у Луцьку

7 березня. До міжнародного жіночого дня залишалося менше доби. У квіткових наметах на проспекті Волі - небачений ажіотаж.

13:30 - Ми з ним, як євро поміняли, то він до Солов'я ще пішов.

- Та він всіх уже дістав тут.

Міняйли обговорюють колегу. Сьогодні їм тут тісно. Доводиться ділити власну територію з іншими. І все заради жінок.

А «в кулуарах» - за квітковими наметами – жінки поодинці палять сигарети. Декілька з них розмовляють по телефону. Приймають вітання.

- Дякую... Дякую. У мене зараз батарея розрядиться. Купи мені чогось солодкого.

* * *

Та де ж там ті листочки? Ну, як є пара, то що вже?

Бабусі-квіткарки не люблять надто вибагливих покупців. Коли йдеш на таке, можеш бути певним, що за 10 хвилин ти будеш для них головним об'єктом нарікань та причиною всіх життєвих негараздів.

До чоловіка з надувними гумовими квітками підходить жінка. Заводить розмову.

- Тут є місце? Можна ставати?

- Та, ставайте ... По 11, по 15 тут продають.

- То я піду подивлюся, де можна встати.

* * *

Сьогодні всі, хто має що продати, хоче заробити грошей. Люди просто приносять свій товар і стають, де є вільне місце. Тому кількість продавців і краму серйозно зашкалює.

Трохи віддалік стоїть чоловік. Продає подарункові серця з повітряних кульок. На один такий пішло біля 150-160 кульок. Ціна одного серця відповідно - 150 грн.

Неподалік у магазині одну кульку можна придбати за якихось 20 копійок. Виходить, заробити на одному такому нехитрому сердечному подарункові можна 120 грн.



* * *

14:23 П'яний чоловік, вже у віці, перетинає проспект Волі. У руках тримає пакет і торт. Хода його нагадує танець. Це через вміст спирту в крові.

Він спирається у виступ з будинку, хвилин п'ять важко відхекується. Очевидно, втомився бідолашний від такої біганини. На момент відвожу погляд. Чоловік намагається рушити з місця і з тріском падає на землю.

- Серце? - до нього підбігає квіткарка, яка зауважлиа, що трапилось.

- Він зачепився, - каже якийсь чоловік.

Люди сходяться, хтось допомагає йому піднятись. Торт вцілів, навіть коробка не пошкодилась, тільки трохи зім'ялась. Підіймаю торт з тротуару, кладу в пакет.

- Все добре? Ви зачепились?

- Да, просто оказался не в нужный момент не в нужном месте.

- Можете стояти на ногах?

- Та, дойду как-то (махнув рукою).

Розумію, що без опори він і хвилини не простоїть.

- Он там лавка є, давайте сядете туди.

- Нет, я вон за углом живу.

Будинок виявився метрів за 200 від того місця. По дорозі чоловік обіцяв, що потім вріже мені шмат торта. Я сказав, що не голодний.

* * *

15:30 Між квітковими рядами зустрілись два чоловіки. Вітають один одного з «наступающім».

* * *

15:50 Впала перша капля дощу. На небі хмарно. Квіткарям може стати непереливки.

- Що це таке? Ще такого ніколи не було, - диву дивується одна продавчиня.

- А чого ще не було?

- Щоб так багато людей квіти продавали. Аж у чотири ряди стали.

А їх дійсно надміру, як ніколи. Торговий ряд починається фактично від взуттєвого магазину, а закінчується біля "Перлини". І на цьому проміжку, звичайно, не один, а кілька рядів з квітами, цукерками, кульками і чим завгодно.

- Я скільки стою - ніхто не бере. А тільки відійду туди до дітей, як вони приходять, - бідкається інша тітка.

* * *

16:16 Дощ ряснішає, а потік людей в обидва боки не припиняється.

Цікаво, що у такі дні відчувають жінки, про що вони думають, чого очікують? Зазираю у жіночі обличчя, але не бачу там ні посмішки, ні надмірної радості. Навіть натяку на якесь передсвяткове піднесення.

Хоча ті жінки, що з чоловіками – якісь жвавіші, дехто посміхається. Ті, що без супутників - заклопотані, все розмовляють по телефону.

Біля квіткового ринку зупинився автомобіль. У таких колись молоко возили. На жовтій бочці синім виведено - "Луцькводоканал". Воду для квітів привезли.

* * *

18:45 За цілий день дядько продав два великих серця ціною 150 грн. кожне. У місті в продавця є двоє колег. Разом втрьох за день вони продали 15 сердець.

Вже давно стемніло, але свою позицію на стихійному ринку не покинула ще жодна бабця.

Дівчата в пишних сукнях пропонують львівські цукерки. Тільки адреса виробника на цукерках зовсім не львівська: "Черкаська обл., м. Сміла". Хоча і це не є місцем виготовлення продукту. Вище вказана адреса імпортера. Ним виявилась Білорусія. Тобто цукерки навіть не українські.

* * *

- Ну скиньте дві гривні. Що вам шкода?

- Хлопці, у вас, що грошей немає? (до цього парубок тримав у руках жменю купюр і жінка встигла оцінити статки молодика) Ну, мені ж теж не хочеться гроші втрачати.

Двоє парубків намагаються торгуватись з бабцею. Зусилля виявились марними. Очевидно, вони ще не досягли необхідного рівня навику у цій справі. А у продавчині вже колосальний досвід. Тому нічого й не вийшло.

У передсвятковий день тюльпани можна було купити за ціною - 10 грн/шт.; троянди - 15-25 грн; гвоздики - 8 грн; вербові котики (букет) - 3 грн.

Люди за прилавками почали розходитись лише о 21:30. Тільки о 22:15 тут не залишилось нікого. Стояли лише тумби, коробки. Чекали завтрашнього – не менш важливого – дня…

Сергій НЕСКАЖУ (для ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!