Рожище 100 років тому: ретрофото та спогади

Відомий фізик, академік Сергій Вавілов у роки Першої Світової війни був начальником телефонно-телеграфної станції в Луцьку. Проте перед переведенням до Луцька, влітку 1916 року, він перебував на території містечка Рожище Вавілов залишив багато цінних спогадів про події та осіб, які бачив на Волині.

Отож, подаємо кілька цитат зі щоденника Сергія Вавілова, які будуть цікаві волинянам.

15 серпня 1916 року. Містечко Рожище. «Вночі, похідним порядком дійшов зі станцією до Цецелювкі, там ночував і сьогодні вранці поїхав в Рожище. Зараз це - прокляте місце. Кожен ясний день зграями налітають аероплани і закидують бомбами це нещасне розбите містечко. У дивізіоні - канцелярія, папірці і в кінці кінців всім робити нічого… Прапорщики живуть відчайдушною богемою, і після дивізії мені трохи не по собі. З «салон-вагона» я знову потрапив в міщанський «2-й клас». Кавалерія пересувається в тил, до Ківерців, говорять про можливість відходу всієї гвардії. Проти нічого не маю. Нібито йдемо мало не в Румунію».

16 серпня 1916 року. Містечко Рожище. «З нагоди похмурої погоди все спокійно і «благодушно налаштованих» авіаторів не буде… Доручили мені вести зведення «стеження». Завдання немислиме, майже те ж, що з розкиданого шрифту зібрати «Іліаду», не знаючи її. Десятка три позивних, один одного викликають, не відповідають, якийсь електромагнітний хаос - і ось пропонують стати Кеплером і навіть Ньютоном цього хаосу. Воджуся цілий день. Богема тут, відчай. З економії їдять з котла і доводиться, витрачаючи 5 рублів на проживання - голодувати. Бруд, дим, хаос в кімнаті. Кімнатку маленька, колись в неї влучив австрійський снаряд. З цієї точки зору дивізія здається раєм. Зараз небо ясне і все з жахом думають, що завтра доведеться підніматися в 5 годин ранку і бігти…»

17 серпня 1916 року. Містечко Рожище.

«Жарко, ясна, задушлива погода. Вранці і ввечері всі туляться до бліндажів і, як астрономи пильно вдивляються і вслухаються в ясне небо. Годині о 10 пролетіли штук 15 на Ківерці, по дорозі посипали Рожище з кулеметів. Доручили мені переклад будь-якої німецької дурниці, переданої по радіотелеграфу. Особливо гарні «газетні повідомлення», як ото «... а у алжирського бея під носом шишка». Взагалі, я тут стаю «міністром закордонних справ». На фронті вночі гриміло, але, здається, безрезультатно, щось нічого не чути. Завтра німці збираються влаштувати спектакль-gala. Поживемо побачимо».

18 серпня 1916 року. Містечко Рожище.

«З моєї посади обер-офіцера для доручень тут створюють «Фігаро». У мене і стеження, і переклади, і «збори». Сьогодні крутився цілий день від одного до іншого. Дивовижна компанія невдалих людей, потай «кар'єристів», але невдах. Живі люди тільки прапорщики - та й ті вульгарного провінційно-студентського штибу. Вранці через проклятих авіаторів доводиться підніматися о 6 годині і витріщатися на небо. Сьогодні - літали, але без будь-якого ефекту. День задушливий і тяжкий».

19 серпня 1916 року. Містечко Рожище.

«Вдень пробуджені з півнями через аероплани, ввечері помилкова Цепелін тривога… Духота, мухи».

Як бачимо, сто років тому, війна на Волині була зовсім поряд…
Окрім того, нам вдалось розшукати світлини Рожища тих часів, про які пише відомий фізик. Фото столітньої давнини знаходяться в Австрійському державному архіві.

Цікавою особливістю колекції є те, що тут можна побачити річкову флотилію, яку не мала масштабний характер і складалась швидше всього із моторних човнів. Рожище в ті часи було базою флотилії. Про це, до речі, у своїй книзі «Сторінки історії містечка Рожище» пише місцевий краєзнавець Леонід Козярчук.

Джерело фото: Österreichisches Staatsarchiv
Передрук матеріалу за згодою автора.

Тетяна Яцечко-Блаженко


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!