Кухоль на ланцюгу і паперові стаканчики: як вживали воду з питних фонтанчиків?*

В 1859 році тисячі лондонців зібралися, щоб подивитися на відкриття першого фонтанчику з питною водою. Його поява – заслуга групи заможних британців, які вирішили забезпечити людей чистою водою після чергового спалаху холери. А як же пили воду з цих фонтанчиків? Разом з vodalux-fontan ми вирішили розібратися у цьому питанні.

Кухоль на ланцюгу

Протягом близько 50 років з моменту появи першого питного фонтанчику всі люди користувалися одним металевим кухлем. Він був прикріплений до конструкції ланцюгом. Перехожі, які хотіли освіжитися, діставали кухоль з заповненої водою чаші, випивали свою порцію рідини й клали посуд назад.

Хоча в 1860-х роках теорія про мікроби набувала визнання, люди вважали, що вода, яка стікає в кухоль, достатньо очищає його. Ніхто не думав, що бактерії продовжують розмножуватися на металевій поверхні. І знадобилося кілька десятиліть, щоб ця думка змінилася.

Паперові стаканчики

На початку XX століття люди почали розуміти, що усім пити з одного кухля не зовсім правильно. Першою відомою людиною, яка виступила проти такого підходу, був професор Массачусетського технологічного інституту Уільям Т. Седжвік. Між 1909 і 1912 роками використання спільних металевих кухлів було заборонене майже в усіх країнах.
Власники питних фонтанчиків шукали альтернативні рішення. Одним з них стали паперові стаканчики, винайдені в 1907 році. Завдяки ним любителі прохолодної води могли освіжатися, не боячись за своє здоров’я.

Ніякого посуду

Незважаючи на дешевизну паперових стаканчиків, навіть в західних країнах часто ставили фонтанчики, для користування якими взагалі не був потрібен посуд. Саме такі моделі є найпоширенішими й зараз. Вони використовуються приблизно з 1900 року.

Але лишалася ще одна проблема. Спеціалісти швидко зрозуміли, що відсутність посуду не усуває ризик передачі бактерій через фонтан. Справа в тому, що люди часто торкалися губами до крану. Цьому сприяла його форма, через яку струмінь води був направлений вертикально вгору. Інженери витрачали роки, щоб знайти рішення.

У 1920-х роках почали розповсюджуватися фонтанчики з нахиленими під кутом струменями води.

Кухоль на ланцюгу і паперові стаканчики: Як вживали воду з питних фонтанчиків? В 1859 році тисячі лондонців зібралися, щоб подивитися на відкриття першого фонтанчику з питною водою. Його поява – заслуга групи заможних британців, які вирішили забезпечити людей чистою водою після чергового спалаху холери. А як же пили воду з цих фонтанчиків? Разом з vodalux-fontan ми вирішили розібратися у цьому питанні. Кухоль на ланцюгу Протягом близько 50 років з моменту появи першого питного фонтанчику всі люди користувалися одним металевим кухлем. Він був прикріплений до конструкції ланцюгом. Перехожі, які хотіли освіжитися, діставали кухоль з заповненої водою чаші, випивали свою порцію рідини й клали посуд назад. Хоча в 1860-х роках теорія про мікроби набувала визнання, люди вважали, що вода, яка стікає в кухоль, достатньо очищає його. Ніхто не думав, що бактерії продовжують розмножуватися на металевій поверхні. І знадобилося кілька десятиліть, щоб ця думка змінилася. Паперові стаканчики На початку XX століття люди почали розуміти, що усім пити з одного кухля не зовсім правильно. Першою відомою людиною, яка виступила проти такого підходу, був професор Массачусетського технологічного інституту Уільям Т. Седжвік. Між 1909 і 1912 роками використання спільних металевих кухлів було заборонене майже в усіх країнах. Власники питних фонтанчиків шукали альтернативні рішення. Одним з них стали паперові стаканчики, винайдені в 1907 році. Завдяки ним любителі прохолодної води могли освіжатися, не боячись за своє здоров’я. Ніякого посуду Незважаючи на дешевизну паперових стаканчиків, навіть в західних країнах часто ставили фонтанчики, для користування якими взагалі не був потрібен посуд. Саме такі моделі є найпоширенішими й зараз. Вони використовуються приблизно з 1900 року. Але лишалася ще одна проблема. Спеціалісти швидко зрозуміли, що відсутність посуду не усуває ризик передачі бактерій через фонтан. Справа в тому, що люди часто торкалися губами до крану. Цьому сприяла його форма, через яку струмінь води був направлений вертикально вгору. Інженери витрачали роки, щоб знайти рішення. У 1920-х роках почали розповсюджуватися фонтанчики з нахиленими під кутом струменями води.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!