Моє життя зупинилося, коли дізналася про хворобу сина, – мама онкохворого хлопчика з Волині
Мама онкохворого волинянина Романа Гальчика Світлана поділилася думками про те, як переживає боротьбу за життя сина.
Про це вона написала у спільноті "Гальчик Рома - боротьба за життя".
Її зворушливий допис подаємо без змін:
"Дощ... вечір... сумно... Всі поспішають додому, до сім'ї, до діток, хтось планує відпустку, хтось біжить на святкування, життя триває. Моє життя зупинилось ще 05.09.17, коли дізнались про хворобу. З того дня я і вся моя сім'я, родина, ми не живемо, ми існуємо.
Я сильна? Та ні, я налякана, я безпорадна, безпомічна, я як маленьке дівчисько, яке хоче вилізти до когось на руки, щоб хтось міцно обійняв і сказав: "не бійся, все буде добре!"
Чого я боюсь? Я боюся ночі! Щовечора, закриваючи очі, я намагаюсь заснути, та як у Біллі Мілігана, сотні моїх особистостей не дають мені спати, вони виходять на сцену і починається: чи правильно ми все робимо? Чому так? За що? Де шукати порятунок? Чи всі шанси ми використовуємо? Чи все випробовуємо? До кого бігти, кого просити? І тисячі, тисячі думок, по сто разів перекручуєш все в голові в пошуку одного - порятунку! Я боюся сама лишитись вночі, боюся не встигнути.
За ці дні ми боролись зі смертю, я дивилась їй в обличчя, я виривала сина з її страшних довгих ручищ, мені здається, що я бачила її очі в очах сина. Страшні, холодні очі.
Я сильна? Та ні, я слабка, я шукаю когось, хто б сказав мені, що все буде добре, я хочу прокинутись від страшного сну. А щоранку прокидаюсь і розумію, це не сон.
Зате ми навчились радіти дрібницям, які для когось навіть непомітні в повсякденному житті. Я радію просто, коли Рома посміхається, коли він напише першу букву, радію, навіть коли гарні аналізи, коли з першого разу ставлять катетер, коли він спокійно спить, як зараз, а я сиджу, дивлюсь на нього і бачу героя, мужню дитину.
Коли його кололи наркотиками, він спав через сон стогнучи, і я будила його тихенько, казала: "син, допоможи нам, борись за себе, випий трішки водички, тобі треба сила", і він мене чув через сон, зі страшним болем він вставав, пив і знову лягав.
Я сильна? Ні, моя дитина сильна! Він хоче жити, він готовий боротись.
Я просто хочу, щоб все це закінчилось, щоб лікування допомогло, щоб моя сім'я була разом з нами. Я вже 10 місяців борюсь за одного сина і не бачу іншого, свого маленького, якого в рік лишила на бабусів, який навчився ходити, говорити без мами. Моє серце розірване на частинки. Це крик душі, просто хотілось написати з надією, що стане легше. Але наступить вечір, і знову тисячі думок, страхів, переживань будуть в моїй голові.
З надією на Господа, ми все ще живі, ми все ще боремось з молитвою, вірою, а головне - всі разом. Сама б я не справилася, ця вся підтримка рідних, друзів та навіть незнайомих мені людей дає сили.
Кожне добре слово дає стимул не зупинятись, не змиритись, а шукати нові способи порятунку.
Рома буде жити! Я вірю в це, моя сім'я вірить в це, тисячі людей вірить. Молімося, друзі, і Бог нас почує"
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ІСТОРІЮ РОМАНА ГАЛЬЧИКА
Допомогу на лікування можна перерахувати на картку ПриватБанку 5168757319064871 Юрій Гальчик (тато хлопчика).
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Про це вона написала у спільноті "Гальчик Рома - боротьба за життя".
Її зворушливий допис подаємо без змін:
"Дощ... вечір... сумно... Всі поспішають додому, до сім'ї, до діток, хтось планує відпустку, хтось біжить на святкування, життя триває. Моє життя зупинилось ще 05.09.17, коли дізнались про хворобу. З того дня я і вся моя сім'я, родина, ми не живемо, ми існуємо.
Я сильна? Та ні, я налякана, я безпорадна, безпомічна, я як маленьке дівчисько, яке хоче вилізти до когось на руки, щоб хтось міцно обійняв і сказав: "не бійся, все буде добре!"
Чого я боюсь? Я боюся ночі! Щовечора, закриваючи очі, я намагаюсь заснути, та як у Біллі Мілігана, сотні моїх особистостей не дають мені спати, вони виходять на сцену і починається: чи правильно ми все робимо? Чому так? За що? Де шукати порятунок? Чи всі шанси ми використовуємо? Чи все випробовуємо? До кого бігти, кого просити? І тисячі, тисячі думок, по сто разів перекручуєш все в голові в пошуку одного - порятунку! Я боюся сама лишитись вночі, боюся не встигнути.
За ці дні ми боролись зі смертю, я дивилась їй в обличчя, я виривала сина з її страшних довгих ручищ, мені здається, що я бачила її очі в очах сина. Страшні, холодні очі.
Я сильна? Та ні, я слабка, я шукаю когось, хто б сказав мені, що все буде добре, я хочу прокинутись від страшного сну. А щоранку прокидаюсь і розумію, це не сон.
Зате ми навчились радіти дрібницям, які для когось навіть непомітні в повсякденному житті. Я радію просто, коли Рома посміхається, коли він напише першу букву, радію, навіть коли гарні аналізи, коли з першого разу ставлять катетер, коли він спокійно спить, як зараз, а я сиджу, дивлюсь на нього і бачу героя, мужню дитину.
Коли його кололи наркотиками, він спав через сон стогнучи, і я будила його тихенько, казала: "син, допоможи нам, борись за себе, випий трішки водички, тобі треба сила", і він мене чув через сон, зі страшним болем він вставав, пив і знову лягав.
Я сильна? Ні, моя дитина сильна! Він хоче жити, він готовий боротись.
Я просто хочу, щоб все це закінчилось, щоб лікування допомогло, щоб моя сім'я була разом з нами. Я вже 10 місяців борюсь за одного сина і не бачу іншого, свого маленького, якого в рік лишила на бабусів, який навчився ходити, говорити без мами. Моє серце розірване на частинки. Це крик душі, просто хотілось написати з надією, що стане легше. Але наступить вечір, і знову тисячі думок, страхів, переживань будуть в моїй голові.
З надією на Господа, ми все ще живі, ми все ще боремось з молитвою, вірою, а головне - всі разом. Сама б я не справилася, ця вся підтримка рідних, друзів та навіть незнайомих мені людей дає сили.
Кожне добре слово дає стимул не зупинятись, не змиритись, а шукати нові способи порятунку.
Рома буде жити! Я вірю в це, моя сім'я вірить в це, тисячі людей вірить. Молімося, друзі, і Бог нас почує"
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ ПРО ІСТОРІЮ РОМАНА ГАЛЬЧИКА
Допомогу на лікування можна перерахувати на картку ПриватБанку 5168757319064871 Юрій Гальчик (тато хлопчика).
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Анонім
03 липень, 2018, 06:43
Нехай милосердний бог і щира молитва до нього допоможуть вашому синочку одужати.
Вибір редактора
Останні новини
«Я не погоджуюсь, що Конституцію мають змінювати 300 депутатів», – нардеп Лапін
02 липень, 2018, 20:15
Погода в Луцьку та Волинській області на вівторок, 3 липня
02 липень, 2018, 20:00
Моє життя зупинилося, коли дізналася про хворобу сина, – мама онкохворого хлопчика з Волині
02 липень, 2018, 19:40
Де на Волині та у Луцьку не буде світла 3 липня
02 липень, 2018, 19:00
Схожі новини
|
Останній Новий рік Роми Гальчика: щемливі спогади матері
24 грудень, 2018, 15:42
|
|
«Загадували бажання наступний рік зустріти разом», – мама померлого від раку волинянина Роми Гальчика
14 грудень, 2018, 11:32
|
|
Повідомили, коли поховають Рому Гальчика
31 липень, 2018, 15:28
|
|
«Почала крутитися голова, тяжко дихав»: онкохворий Роман Гальчик застудився
30 липень, 2018, 11:45
|
Популярне
