Однорука волинянка пече неймовірні короваї. ФОТО

Волинянка Тетяна Пірожик втратила руку у юнацькому віці, але не здалася і займається випічкою весільних короваїв.

Про це пише Волинь-нова.

У 19 років Тетяна Пірожик із Ратного ледь не загинула на виробництві. Каже, що врятувала її покійна мама, яка приснилася напередодні біди. Залишившись із однією лівою рукою, мужня полісянка не зламалася.

Професія кондитера була дуже популярною у той час. Дівчина стала майстром хлібобулочних виробів. Влаштувалася на роботу на комбінат в Ратному, а вже через місяць її призначили майстром зміни.

Беручка до роботи Тетяна не нарікала, що треба працювати й у свята, і в нічну пору. План виконували, молоду працівницю, передовика виробництва, комсомолку зобов’язали виступати на мітингу з нагоди 1 травня. А перед тим — ​нічна зміна…

«Усе сталося просто блискавично, — ​тремтить від хвилювання голос Тетяни. — ​У якусь мить мою руку затягнуло в барабан з ножами.

Я була худенька, кісточки тоненькі, дробилися моментально, за лічені секунди не стало кисті, ліктя, вище нього — ​аж до плеча, може, і всю мене змололо б, якби робітник–тістоміс не вимкнув обладнання й не кинувся рятувати. Я — ​хустину з голови, кричу: «Зав’язуй, бо кров’ю зійду». Ще й сама допомагала йому, поки не знепритомніла», - розповідає Тетяна.

У лікарні хірурги нічим утішити не могли, порадили звикати жити без руки.

На хлібокомбінаті розслідували причини нещасного випадку, говорили про несправність обладнання...

З лікарні повернулася у рідний Вужиськ. Сім’я велика, клопотів багато. Роз’їдали серце мимохіть почуті слова: «Є кому їсти, та нема кому робити». І жінка бралася за все: картоплю однією лівою вчилася чистити, буряки на полі обрізувала, льон збирала. Хотіла довести і людям, і собі, що не є безпорадною калічкою, яка заслуговує тільки на співчуття.

До приготування випічки Тетяна підходить дуже відповідально.

На запитання про те, як швидко вдалося навчитися однією лівою рукою пеленати діток, ліпити вареники, пекти короваї, жінка має готову відповідь:

«Навіть якби я обох рук не мала, то без роботи не сиділа б, у хід пішли б ноги. Головне — ​хотіти. А за випічку взятися ще й скрута змусила. У 1990–ті роки пенсії вчасно не платили, зарплату чоловікові теж боргували, от ми з власного городу зерно мололи, зі свого борошна я і хліб стала пекти, і печиво, і перекладанці різні», - розповідає волинянка.

Оцінили незабаром кулінарний талант Тетяни Пірожик і сусіди, знайомі. Почали замовляти торти, короваї. Підросли син і донька, найперші мамині помічники, допомагали і тісто місити, і оздоблювати вироби.

Жінка зізнається, що наслідки травми з віком усе більше погіршують здоров’я. Через 10 років після нещасного випадку Тетяні замість другої групи інвалідності встановили третю, наче у неї за той час виросла нова кінцівка. Жінка здогадується, чому так сталося:

«Принципово ніколи в житті нікому не давала хабарів. Бо ж мені кожна копійка дуже трудно дістається. А тепер комісія у Камені–Каширському вирішила, що оздоровлення для людини без руки, яка має хворий хребет і страждає від гіпертонії — ​зайва розкіш.

Написали тільки, що потребую протезування. Але той протез, яким мене забезпечують, абсолютно не функціональний, носити його можна хіба що «для краси», аби рукав не був порожнім. Патології хребта і зміщення внутрішніх органів доводиться лікувати у представників народної медицини», - зазначає Тетяна Пірожик.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!