Як з’явилася медична антисептика?*

Ще відносно недавно людина могла померти через звичайний перелом. І причиною були не проблеми з кістками. Лише близько 150 років тому лікарі почали засвоювати дуже просту (для сучасної людини) думку – хірургія повинна бути стерильною. Саме тому "Антисептика и Дезинфекция" є обов’язковою умовою роботи госпіталів. Але ж як з’явилася ця думка?

Прорив шотландського лікаря

В 1867 році 40-річний лікар Джозеф Лістер опублікував у журналі The Lancet статтю, яка в корені змінила підхід до медицини. В цій праці описувався новий підхід до проведення операцій. Вперше Лістер продемонстрував його в Глазго, Шотландія, де практикував медицину. На той час розвиток хвороб через бактерії сприймався лише як теорія. Нововведення Лістера базувалося на знищенні максимальної кількості мікроорганізмів.

Лістер використовував спрей з карболової кислоти для обробки ран, пов’язок та хірургічних інструментів. Він також ретельно мив руки. Кислота вбивала мікроби, перш ніж вони могли викликати розвиток інфекції. А чисті руки дозволяли не вводити в рану нові бактерії.
Лістер описав позитивні результати такого підходу. Пошкоджені кінцівки, які потрібно було б ампутувати через ймовірність розвитку сепсису, вдавалося зберегти.

Американські та британські хірурги були роздратовані «шотландським вискочкою». Але ефективність нововведення довелося визнати. Згідно інформації від Гарвардського університету, в 1875 році вже широко застосовувалася стерилізація хірургічних інструментів та миття рук. В 1885 році карболову кислоту замінили на інші антисептики.

А як було раніше?

Чому ж медичний світ так швидко погодився з ідеєю Лістера. Справа в тому, що раніше стан справ у хірургії був вельми поганим. Операції були настільки небезпечними, що лунали заклики зовсім відмовитися від них.

Постільну білизну й лікарняні халати не прали. Інструменти очищали тільки перед зберіганням після операції. Зонд для відведення гною використовували в ранах кількох пацієнтів. Інфікування вважалося звичайною частиною лікування.

Коефіцієнти смертності були надзвичайно високими. Особливо небезпечними вважалися складні переломи, коли кістка пошкоджувала м’які тканини. Більшість лікарів приймали рішення про негайну ампутацію. Часто навіть це не спрацьовувало. Через відсутність надійної анестезії люди вмирали від больового шоку під час операції чи після неї.

Лістер для підтвердження ефективності антисептики задокументував 11 випадків складних переломів без жодного випадку сепсису.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!