Волинянин розповів, як служив у Косово. ФОТО

47-річний волинянин Микола Червак (на фото - перший зліва) рік свого життя віддав роботі миротворця у Косово.

Зі слів правоохоронця, він не відразу погодився на це. Мовляв, порадившись з дружиною, зваживши всі за і проти, таки вирішив їхати, йдеться у повідомленні прес-служби волинської міліції.

Дружина Світлана підтримувала бажання Червака відбути за кордон.

«Діти не дуже розуміли куди їде татко, тому минулося без сліз», - зауважив він.

Перед відправленням, в Центрі підготовки миротворчих підрозділів на базі МВС Віта Поштова, Червак та інші новобранці приблизно місяць готувалися до служби в Косово.

«115 чоловік, середній вік котрих складав тридцять років, отримали навички необхідні в майбутній роботі. Після чого представники місії ООН провели тестування на злагодженість дій підрозділом та готовості до охорони громадського порядку під час проведення масових заходів», - каже міліціонер.

28 грудня 2007 року з аеропорту Бориспіль спецрейсом весь спеціальний підрозділ міліції ООН та сил КФОР, вилетів до пункту призначення, в столицю Косово – місто Приштіна, звідки їх відвезли до місця дислокації, на базу ООН, що знаходилась в Джілянах.

На побутові умови в Косово Червак не скаржиться. Каже, що мешкав у щитовому будиночку, який був розрахований на тридцять чоловік, але в кожній кімнаті жили не більше трьох.

«Був в нашому розпорядженні облаштований тренажерами спортивний зал. Харчувались в їдальні, де шеф-кухарем був одесит, тому кухня була звичною для нас, обслуговуючий персонал був з місцевих. Зброю та спецзасоби, що нам видали, завжди були при нас, навіть, коли лягали спати, то зброя була поряд», - пригадав миротворець.

Підрозділ, в якому служив Червак, виконував три завдання: патрулювання в зоні відповідальності, охорона особливо важливих об’єктів та супровід і охорона VIP персон.

«Координація роботи відбувалась зі штабу ООН, звідки щодня приходила заявка, куди й скільки чоловік повинно відбути. Спільно з нами, українцями, знаходилось ще три підрозділи: польський, румунський та пакистанський. Ми між собою спілкувались, та щоденна робота була різною, якийсь підрозділ їхав на охорону громадського порядку, бо в місті проходили демонстрації, а ми в той час могли знаходитись на базі, або навпаки», - розповів він.

Пригадує волинянин, як після оголошення незалежності Косово, країною «прокотилася хвиля незадоволення сербів». Відбувалися масові заворушення, під час яких почастішали напади на підрозділи ООН та захоплення місцевих державних установ.

Під час однієї з демонстрацій в місті Мітровіца поляки, румуни, пакистанці і українці виїхали на завдання, аби не допустити кровопролиття. Саме тоді загинув колега і товариш Червака.

«Того дня, вперше підрозділи ООН, демонстранти обкидали не лише камінням,а й бойовими гранатами. Одна з них і потрапила під ноги нашого товариша, старшого лейтенанта Ігоря Кіналя. Осколки гранати поранили хлопцеві ноги та живіт. Ще четверо отримали поранення. Швидка допомога не могла доїхати, аби надати їм невідкладну допомогу, адже дороги були перекриті демонстрантами», - розказав Червак.

Додому він повернувся в грудні 2008-го, відслуживши в Косово рік. Донині підтримає контакт з колишніми колегами.

«Ми спілкуємося в соціальних мережах та в телефонному режимі. Раз на рік, гарантовано, зустрічаємось у Луцьку. Стільки років минуло, а пригадати завжди є що. Ми потоваришували між собою, і надіюсь це назавжди», - каже волинянин.




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!