Епістолярна спадщина Павла Скоропадського: листи з Волині

Рівно 100 років тому, 29 квітня 1918 року відбувся так званий «гетьманський переворот» в Києві, в результаті якого від влади була усунута Українська Центральна Рада і проголошена Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. Рушійною силою перевороту була політична організація Українська народна громада, створена Скоропадським.

Скоропадський проголосив себе «гетьманом всієї України», сповістив загал про відновлення приватної власності. Запроваджено «Закони про тимчасовий державний устрій України», що стали правовою основою Української Держави часів правління Гетьмана.

Спеціально до сьогоднішньої дати, пропонуємо читачам Волиньpost наступну порцію листів Скоропадського, написаних з теренів Волині до своєї дружини.

Епістолярна спадщина Павла Скоропадського є цінним джерелом з вивчення не лише біографії гетьмана, а й історії Волині, адже в 1917 році, він перебував поблизу села Угли на Ковельщині. Листи Скоропадського містять цікаву інформацію про життя на фронті, його ставлення до політичного та економічного становища в країні та відносини з дружиною Олександрою Скоропадською.

В попередній публікації «Як закоханий Скоропадський дружині з Волині писав» (http://www.volynpost.com/news/105943-iak-zakohanyj-skoropadskyj-druzhyni-z-volyni-pysav) ми вже знайомили читачів Волиньpost із листом, написаним з Волині, в результаті пошуків вдалось знайти й інші, які гетьман писав з села Угли.

25 березня 1917 р., Угли, Волинь.

«Дорога рідна моя Алінушка, що стосується наших маєтків, то ти стеж, з'ясовуй, дій; через кілька тижнів, коли хвиля подій докотиться до селянства, якщо не рознесуть садиби, то можна буде тимчасово бути спокійним, у всякому разі маєток потрібно підтримувати. Намагайся з’ясувати земельне питання, мене це дуже цікавить, я вважаю, що тут дві альтернативи: чи отримаємо ми за них або за відбирається частина гроші або не отримаємо. Якщо влада перейде з рук нинішнього міністерства в руки соціал-демократів і соціалістів-революціонерів, а це дуже можливо. Але поки цього немає.
Я тобі позитивно не раджу їхати в Полошки <село в Глухівській волості Глухівського повіту Чернігівської губернії>, їдь краще в будь-яке місто, але бути там однієї, без звісток і «a la merci des paysans», які щохвилини можуть тебе і дітей знищити, я вважаю ризикованим, у великих містах у всякому разі є інтелігентні люди, у яких ти знайдеш захист.
До побачення, люба, мила моя рідна дружина, вір в Бога і долю і будь енергійна. Ніжно-ніжно тебе обіймаю. Твій Павлик».
27 березня 1917 р., Угли, Волинь.

«Дорога моя Алінушка! Ти не сердься на мене, що ні ти, ні Сергій Васильович, обидва недостатньо обізнані про те, що відбувається, і не зовсім вірно собі малюєте картину, до чого ми йдемо. Революція ще на самому початку. Тимчасовий уряд, який мені симпатичний, безсумнівно, є просто ширмою, фікцією. За ним виступає Рада робітничих депутатів і солдатських депутатів, які в даний час цілком систематично взялися за «революціонізування» мас, що їм вдається дуже добре. Тимчасовий уряд буде зметено, і тоді настане анархія, взагалі, у нас революція йде ходом французької великої революції.
Життя громадян абсолютно не забезпечене, особливо будуть громити і вбивати багатих і сім'ї офіцерів, май це на увазі. Май на увазі, я не заляканий, але це ясно, що буде так, вникни в те, що я говорю, відбудеться це ще не так скоро, через місяць, через два, але станеться. У таку скрутну хвилину нашого життя, благаю тебе, Аліна, обміркуй, куди виїхати з Петрограда, дій рішуче, скористайся зв'язками, перевір мене у людей, близько стоять до справи.
Будь енергійна, не сумуй. Виживуть лише люди сильні, ми ще з тобою, дасть Бог, будемо щасливі. Обіймаю тебе ніжно-ніжно. Твій Павлик».
17 квітня 1917 р., Угли, Волинь.

«Дорога моя душка! До якого ж ти рішення прийшла, щодо свого перебування? Чим більше я читаю газет, слухаю і думаю, тим більше я приходжу до висновку, що благополучно розібратися в каші, в яку ми потрапили, немислимо, скінчиться, безсумнівно, анархією, май це на увазі.
У мене в корпусі все благополучно. Поки що дисципліну я тримаю, але армія «розкладається», це безсумнівно. Нам дуже важко, зайнятий я страшно. На жаль, не встигаю писати свій щоденник, у мене погано тим, що мій начальник штабу нікуди не годиться, я його думаю <замінити> геть, краще його зовсім не мати, ніж мати такого ідіота, та ще в такий час. Німці, безсумнівно, скоро перейдуть в наступ, як будуть битися мої частини, я ще не знаю, думаю, що завдяки постійного впливу, що будуть битися, але коли прийде поповнення, тоді одному Богу відомо, як буде. Адже вони зовсім не навчені, і це з таким противником.
Дорога мила моя Алінушка, намагаюся подумки переживати знову наші щасливі дні в Києві. Ти була дуже мила. Пиши мені скоріше з усіх питань, які я тобі поставив, пиши неважливі питання по пошті, листи доходять, а більш серйозні питання надсилай з нашими посильними. Тільки пиши. Будь енергійна. До побачення, моя люба рідна дружина, ніжно-ніжно тебе обіймаю. Твій Павлик».
18 квітня 1917 р., Угли, Волинь.
«Уряд хитається і все більше і більше втрачає грунт під ногами. Варто прочитати резолюцію з'їзду Рад робітничих і солдатських депутатів. Очевидно, ми підемо по шляху всіляких соціальних експериментів, в кінці кінців життя, може бути, покращиться, але на п’ятдесят років ми і наші діти будемо приречені на важке життя».
22 квітня 1917 р., Угли, Волинь.

«Дорога моя Алінушка. Я тільки те й роблю, що думаю про тебе і дітей. Страшно за вас жахливо. Кронштадт в жахливому стані, оголосив мало не республіку окрему, офіцерів немає, німецький фронт виступив, у вас, безсумнівно, буде Бог знає що. Німці, кажуть, збираються зробити висадку в Ніколайштадте <сучасне місто Вааса в Фінляндії>. Заради Бога, пиши скоріше, що будеш робити, я не можу тобі звідси нічого радити, але мені малюється, що всюди краще, ніж в Петрограді. Мені це говорив сьогодні командувач армією Балуєв, а йому говорив Гучков, якого він на днях бачив. Твій Павлик».
Отож, з лютого по березень 34-й корпус перебував на позиції поблизу річки Стоход в Углах і вів напружені бої з німцями. До кінця квітня 1917 року корпус дислокувався на Волині, а потім перейшов у склад 7-ї армії генерала Селівачова, яка розташовувалася в Галичині.
Коли Павло Скоропадський став гетьманом України, Олександра перебувала з дітьми в Петрограді. Проте Павло зумів успішно вирішити це питання, за допомогою дипломатичних каналів. Радянський уряд вирішив дозволити сім'ї гетьмана виїзд в Україну. 29 червня 1918 «державний поїзд № 1» успішно доставив Олександру та дітей із Петрограда до Києва.
14 грудня 1918 гетьман Скоропадський зрікся влади. На німецькому військовому потязі Павло Петрович під виглядом пораненого німецького солдата виїхав до Німеччини. У свою чергу Олександра, вагітна Оленою, дісталася Німеччини через Фінляндію.

Джерело фото: https://www.gettyimages.in

Тетяна Яцечко-Блаженко


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!