Відгомін війни в Афганістані: знайшли зниклого 30 років тому волинянина
В Афганістані відшукали чоловіка, який може бути зниклим безвісти мешканцем волинського села Велика Глуша Ігорем Бєлокуровим.
Учасники однієї з експедицій, які займаються в Афганістані пошуком водоносних пластів, випадково познайомились з колишнім радянським полоненим, який імовірно є волинянином, - пише газета День.
Повідомили про це стареньку маму колишнього солдата, котрий, як багато хто вважає, є Ігорем Бєлокуровим із Глуші.
"Кажуть, що мама, почувши таку новину, втратила свідомість... Однокласники ж Ігоря, вкотре передивляючись виставлений в інтернеті сюжет, переконані: це таки їхній Ігор", - пише журналістка Наталія Малімон.
Бєлокуров Ігор Вікторович був призваний в ряди Радянської армії 29 вересня 1981 року і служив у військовій частині 71176, військове звання - прапорщик. Зник безвісти 9 квітня 1988 року в провінції Кандагар.
Він - один із трьох зниклих безвісти в Афганістані волинян, про долю яких донині було невідомо.
Ігор Бєлокуров був не єдиним мешканцем села Велика Глуша, що у Любешівському районі, хто служив в Афганістані. З цього ж села – Олександр Пасик, який 19-річним загинув у тому Афгані 7 серпня 1984 року.
Ігор зник безвісти у 1988-му. Кажуть, мати довго не вірила у те, що міг загинути, бо зник – як у воду канув, ніякісінької ж звістки. Але згодом облаштувала таки на цвинтарі символічну синову могилу. Начебто у труну поклала його одяг і навіть поставила на могилі пам'ятник.
Місцевий священик отець Олександр Шпаковський каже, що довго відмовляв її від цього, бо ж у Бога нема мертвих, у Бога – всі живі. Тому, якщо нема доконаного факту загибелі, не варто робити навіть символічну могилу. Звертався з цим і до правлячого архієрея митрополита Ніфонта, який сказав, що жінка має слухати свого материнського серця, але те ж не радив поспішати з могилою та пам'ятником.
«А жінка казала, що їй важко жити в невідомості, на Проводи всі ідуть на рідні могилки, їй здавалося, що так буде легше її серцю. Бо ж минуло вже кілька десятиліть», - роздумує отець Олександр.
Нині і рідні, і односельчани Ігоря Бєлокурова перебувають у стані невизначеності. Має відбутися ідентифікація особи, котру вважають колишнім солдатом з Волині. Сам чоловік? начебто вже забувся і українську, і російську мови, давно прийняв іслам, має своє життя, але він чітко сказав на камеру, що – з Волині родом.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Учасники однієї з експедицій, які займаються в Афганістані пошуком водоносних пластів, випадково познайомились з колишнім радянським полоненим, який імовірно є волинянином, - пише газета День.
Повідомили про це стареньку маму колишнього солдата, котрий, як багато хто вважає, є Ігорем Бєлокуровим із Глуші.
"Кажуть, що мама, почувши таку новину, втратила свідомість... Однокласники ж Ігоря, вкотре передивляючись виставлений в інтернеті сюжет, переконані: це таки їхній Ігор", - пише журналістка Наталія Малімон.
Бєлокуров Ігор Вікторович був призваний в ряди Радянської армії 29 вересня 1981 року і служив у військовій частині 71176, військове звання - прапорщик. Зник безвісти 9 квітня 1988 року в провінції Кандагар.
Він - один із трьох зниклих безвісти в Афганістані волинян, про долю яких донині було невідомо.
Ігор Бєлокуров був не єдиним мешканцем села Велика Глуша, що у Любешівському районі, хто служив в Афганістані. З цього ж села – Олександр Пасик, який 19-річним загинув у тому Афгані 7 серпня 1984 року.
Ігор зник безвісти у 1988-му. Кажуть, мати довго не вірила у те, що міг загинути, бо зник – як у воду канув, ніякісінької ж звістки. Але згодом облаштувала таки на цвинтарі символічну синову могилу. Начебто у труну поклала його одяг і навіть поставила на могилі пам'ятник.
Місцевий священик отець Олександр Шпаковський каже, що довго відмовляв її від цього, бо ж у Бога нема мертвих, у Бога – всі живі. Тому, якщо нема доконаного факту загибелі, не варто робити навіть символічну могилу. Звертався з цим і до правлячого архієрея митрополита Ніфонта, який сказав, що жінка має слухати свого материнського серця, але те ж не радив поспішати з могилою та пам'ятником.
«А жінка казала, що їй важко жити в невідомості, на Проводи всі ідуть на рідні могилки, їй здавалося, що так буде легше її серцю. Бо ж минуло вже кілька десятиліть», - роздумує отець Олександр.
Нині і рідні, і односельчани Ігоря Бєлокурова перебувають у стані невизначеності. Має відбутися ідентифікація особи, котру вважають колишнім солдатом з Волині. Сам чоловік? начебто вже забувся і українську, і російську мови, давно прийняв іслам, має своє життя, але він чітко сказав на камеру, що – з Волині родом.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0