Змінив ляльки на автомат: волинський актор воював добровольцем в АТО

Актор лялькового театру із Волині Володимир Віннік із початком війни на Донбасі пішов добровольцем захищати рідну землю.

Про це пише Район. Рожище.

Володимир Віннік народився та виріс у селі Щурин Рожищенського району. З дитинства мріяв присвятити своє життя творчості, а саме, театру. Та після школи не склалося. Працював на будівництві аж у Старовижівському районі. Але почувши від друзів, що у луцькому театрі набирають акторів у студію «Ромашка», вирішив спробувати свої сили.

«Спочатку було страшно, я навіть слова забув, згодом опанував себе і страх перетворився на ейфорію. Я взагалі люблю працювати з дітьми, бо це нереальні відчуття, коли завдяки тобі сміються діти. Ці емоції не можна ні ж чим зрівняти, і словами не передати», - пригадує свої враження Володимир.

Робота актора ляльок зовсім непроста. Вистава триває 45 хвилин, зазвичай, актору в ній доводиться грати не одну роль, а дуже часто - і три, й чотири. Складно щоразу змінювати свій тембр голосу. А буває, що Володимиру доводиться грати й по чотири вистави на день.

«Так, спочатку було важко говорити різними голосами, сидів вечорами – тренувався. Але якщо ти йдеш працювати у театр, то повинен віддаватися на повну. Актор має завжди бути в хорошому гуморі, бо від його емоції залежить якою буде вистава. Найголовніше в професії лялькаря – це універсальність та майстерне володіння лялькою, своїм голосом та своїми емоціями. Завдяки багатьом тонкощам створюється магія вистави», - каже він.

Володимиру подобається, що актори багато гастролюють Україною. Він уже побував майже у кожному місті, окрім Криму, Луганська та Донецька.

«Завжди захоплювався історією своєї країни. Тому подобається бувати у різних містах, відвідувати пам’ятки архітектури, дізнаватися щось нове та бачити на власні очі підтвердження багатьох історичних фактів. Звісно, втомлюють постійні переїзди, але все це компенсується при першій же виставі, де найкращі в світі глядачі – діти», - каже актор.

Окремою сторінкою в житті Володимира прописана війна на Сході. Не міг молодий 19-річний хлопчина дивитися спокійно новини по телевізору, коли в окопах гинуть люди.

Ще у 2014 році пішов до військкомату, але, відчувши на собі всі прикрощі паперової тяганини, вирішив, піде добровольцем. У Рожищенській самообороні домовилися з керівництвом Правого сектору, що візьмуть хлопця у свої строї.

Тож незадовго після свого 19 дня народження на базі у Десні Володимир пройшов військову підготовку. Було складно, бо ж свого часу в армії не служив.

«Коли вирішив йти в зону АТО, то нікому про це не сказав, ні батькам, ні друзям. Дуже довго батьки вірили в байку, що я в Одеській області на зарібках. По телефону намагався не говорити, особливо, коли лунали обстріли. Так тривало чимало часу, аж поки мама не впізнала мене з екрану телевізора в сюжеті телеканалу 2+2 про «гарячі» події у Пісках», - розповів Віннік.

А «гарячих точок» на рахунку Володимира було чимало. І втрачати бойових побратимів теж доводилося.

«На базі в Дніпропетровську, згідно приказу президента було наказано здати зброю та перейти служити в ЗСУ. Почалася така собі окопна війна: ні наступу, ні оборони. Від ЗСУ навіть були накази не відстрілюватися, коли по нас летіли кулі. Прийшов момент, коли мені це все набридло, я ж прийшов воювати, а не бігати по плацу», - розповів волинянин.

Володимир зізнається, що після повернення на мирну землю, було важко. Різні політичні погляди, запитання «скільки заробив в АТО» та вдаваний людьми патріотизм й любов до Батьківщини на свята під час концертів, не давали хлопцеві спокійно відійти від війни. Але згодом від складної життєвої ситуації знайшлися найкращі ліки – Володимир повернувся у театр.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!