Чи потрібна журналістам премія Президента? ПИТАННЯ ДНЯ

Президент Віктор Янукович буде щороку вручати спеціальну журналістську премію за найкращі матеріали про захист прав людини.

Таку ідею кілька днів тому озвучила радник президента Ганна Герман в ефірі 5 каналу.

«Ми сьогодні обговорювали ідею про те, щоб на День Соборності і Свободи щороку вручати спеціальну журналістську премію президента України, яка буде надаватися за найкращі матеріали, що стосуються теми захисту прав людини», - розповіла вона, пише Українська правда.

«Таку ідею прислав нам відомий український правозахисник Семен Глузман, і ми сьогодні обговорювали її, і готуємо такі документи для доповіді главі держави, і цілком можливо, що в Україні буде заснована президентська премія журналістам», – уточила радник президента.

Як відомо, 30 грудня 2011 року своїм указом президент Віктор Янукович об’єднав святкування Дня Свободи із Днем Соборності та призначив їх на 22 січня.

«Чи потрібна нашим журналістам премія Пезидента?» розпитав ВолиньPost керівників волинських засобів масової інформації. Заодно поцікавившись, чи є, на їх думку, матеріали, достойні такої премії, у виданнях, які вони очолюють.

Василь Простопчук, головний редактор газети «Віче-інформ»:

«Ми не беремо участі ні в яких державних конкурсах. Нас повинна оцінювати не влада, а народ. Це найкраща оцінка.

Хоча раніше ми брали участь у конкурсах, наприклад, «Любіть Україну». Торік мали друге місце. Та й ще важливо, яка влада, з чиїх рук отримувати. Я зараз не хотів би отримувати ніяких нагород. Я мав і від Кучми, а виявилось, що та влада була злочинна. Ми ж тоді не знали. Тому більше і не хочеться брати. Якщо дивитись нашу історію, то кожна влада була злочинна. Та і з цією видно, що не все в порядку.

Хай краще дадуть премію Василю Шкляру за його роман «Чорний ворон». Це дійсно захист прав людей, які боролись за Україну. Хай краще дадуть пенсію воїнам УПА, їх і так мало залишилось».

Степан Сачук, головний редактор газети «Волинь-нова»:

«Кращі публікації повинні служити поштовхом до конкретних дій. Публікацій, що стосуються захисту прав людини у нас є багато. Але ми бачимо, що не завжди на них реагує влада і ті, кого ці матеріали стосуються. От у чому проблема.

Насамперед треба, щоб були цивілізовані стосунки влади і суспільства, влади і преси. Так, як у цивілізованих країнах. А просто відзначити премією журналіста – не означає, що це щиро».

Галина Федоренко, головний редактор газети «Відомості.ua»:

«Я категорично проти! Я би участі не брала. Що таке президентська премія? У нашій країні ще ніхто нікому не давав премій за справжні матеріали – хороші, добротні, проблемні. У нас дають премії за що? Якщо ти дуже добре служиш владі.

Як редактор і журналіст, який має більше 30 років стажу, я вважаю, що наша функція – писати відкрито про актуальні речі. Специфіка нашої роботи просто зобов’язує писати відверто, писати правду».

Володимир Данилюк, головний редактор «Волинської газети»:

«Ідея гарна, але ж якби ще знати умови конкурсу. Такі матеріали є, і дуже багато. Люди постійно звертаються зі своїми проблемами. Єдине, що завжди викликає у мене маленьку пересторогу, – а судді хто? Хотілось би знати. Наскільки кваліфікованою, незаангажованою, неупередженою буде комісія, яка розглядатиме матеріали. Ось це важливо.

Якщо такий конкурс буде, то, я сподіваюсь, що в журі мають бути серйозні люди, і обов’язково представники усіх регіонів».

Віктор Трофимчук, головний редактор газети «Луцький замок»:

«Сама по собі премія – це добре. Але добре тільки тоді, якщо переможців визначатимуть правозахисники. А якщо переможців будуть визначати представники влади, то ця премія немає ніякого сенсу. Було б добре, якби самі правозахисники вручали таку премію».

Юрій Конкевич, головний редактор газети «Сім’я і дім»:

«Якщо йдеться про захист прав людини, передусім економічних прав і свобод, то так, такі матеріали є. Думаю, що наші журналісти із задоволенням отримали б таку премію, аби перерахувати її тим людям, про яких писали. Передусім ідеться про тих, хто звертався по допомогу до газети, бо не отримав її в держави.

Наприклад, восени ми писали про багатодітну родину в Любомлі, яка просила кілька листків шиферу. Там голова райдержадміністрації кинув матері щось на кшталт: «То треба було думати, перед тим, як дітей заводити стільки». Відгукнулися на публікацію заробітчани з Італії. Написали теплого листа і вклали кілька євро в нього.

Інша річ, я не впевнений, що я захочу грати в такі ігрища із президентом (за інших не розписуюся), адже премії із владою погано пахнуть. З громадською організацією чи колегами, будь ласка.

Мав прецедент, коли в облдержадміністрації перекрутили мою фразу «Ви торік чимало доклалися до виконання планів меморандуму між Януковичем і Волинською областю, і це добре» у фразу «Головний редактор газети «Сім’я і дім» Юрій Конкевич подякував голові Волинської адміністрації…».

Чи потрібна така премія? Владі – так, а журналістам – ні».

Андрій Лучик, головний редактор газети «Хроніки Любарта»:

«Ми скромні, тому не можемо говорити, що наші матеріали були найкращими в Україні. Але безперечно проблеми прав людини на сторінках газети «Хроніки Любарта» піднімаються постійно.

Якщо ж говорити, чи потрібна Україні ще одна державна премія, то, напевне, ні. Адже одне з головних завдань журналіста – це контроль за владою. А в даному випадку ми отримуємо ще один спосіб заохотити лояльних до влади журналістів за гроші добросовісних платників податків».

Ольга Куліш, генеральний директор Волинської ОДТРК:

«На премії ми не розраховуємо. В нас трохи інша функція. Перш за все, що стосується прав людини, ми повинні роз’яснювати волинянам їхні права і обов’язки. Преміями нагороджуються ті журналісти, які ведуть журналістські розслідування, значно глибше розробляють цю тему. Є в нас і такі доробки, але не так часто ми маємо зараз.

Будь-яка премія – це приємно для людей. І зрештою, яка б там вона не була, в грошовому вимірі чи по-іншому – це ще один привід підняти актуальність цієї теми. У будь-якому вигляді, оцінка журналістської роботи чи громадськими організаціями, чи владою, чи опозицією – це позитивний момент для роботи журналіста, бо ми ж працюємо для людей».

Олег Величко, президент ВАТ «Корпорація «Аверс»:

«Я вважаю, що коли немає свободи слова, то конкурси потрібні. А коли вона є, то конкурси не потрібні. Більше коментарів в мене немає до цього. Більше нічого не можу сказати і не хочу про це говорити».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!