Верховній Раді пропонують увічнити сталінізм, – ЗМІ

Депутати-комуністи Омелян Парубок та Петро Цибенко внесли на розгляд Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо збереження назв вулиць пов'язаних з Великою Вітчизняною війною 1941-1945 років).

Видання «Тиждень» вважає, що цей закон в разі його прийняття відродить і посилить в українській топонімці сталінську міфологію.

У пояснювальній записці говориться, зокрема: «Ім’я кожного солдата, який загинув за свободу Батьківщини, ми не маємо права забувати. Ніколи раніше в історії воєн боротьба народу у тилу не досягали такого розмаху. А тому, зберігши назви вулиць – ми зробимо крок для збереження пам’яті про героїв Великої вітчизняної війни».

Відтак законопроект пропонує доповнити другу статтю Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» від 2000 року, де перераховані основні форми увічнення пам’яті про цю війну та її героїв доповнити таким абзацом:

«збереження місцевими органами самоврядування найменувань вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд названих на честь військовослужбовців, які здійснили героїчний подвиг, червоноармійців, партизан, підпільників, бойових формувань Червоної Армії та інших подій, пов’язаних з Великою Вітчизняною війною».

Відповідно запропоновано змінити й закон «Про місцеве самоврядування в Україні», щоб зобов’язати місцеві органи влади не змінювати топоніми, пов’язані з цією війною.

Автор публікації у «Тижні» - Сергій Грабовський – вважає, що такий закон «закріпить сталінську парадигму бачення війни, сталінську воєнну міфологію, сталінську топоніміку. Відтак Україна й надалі може лишитися оазою неосталінізму».

Назва «Велика Вітчизняна війна» сама по собі є міфологемою, особливо для українців. Не була та війна в українській ментальності «Вітчизняною»; хоча б тому, що не існує жодної талановито написаної української пісні про цю війну, стверджує автор.

Цей законопроект виходить з брутального поділу українців на дві категорії: «повноцінних» і «неповноцінних». Причому «неповноцінними» тут виявляються ті, хто зустрів нацистські танки вогнем ще 1 вересня 1939 року у складі Війська Польського. А от ті маршали, генерали й офіцери, котрі у тому ж вересні проводили спільні паради з нацистами і пили з ними за здоров’я двох червонопрапорних фюрерів, а пізніше в силу нападу Гітлера на свого недавнього друга й союзника – це визначні герої, люди «вищого» ґатунку, - йдеться у публікації «Тижня».

Крім того, цей законопроект у разі свого ухвалення дає змогу швиденько назвати вулиці та площі у певних регіонах іменами Сталіна та Брежнєва (чи більш дрібної публіки з того ж ряду) – а потім наполягати на незмінності цих назв, бо ж ідеться про учасників війни, каже автор.

Цим законопроектом закріплюється топоніміка, пов’язана із певними військовими діячами, які особисто причетні до страхітливих речей, що потрапляють під визначення злочинів проти людства і людяності, вважає Сергій Грабовський.

«Я розумію, що комуністи України знайдуть – услід за Сталіним – аргументи для виправдання всіх цих злочинів: мовляв, то була відплата, німці самі винні тощо. А спалені українські села підтримували бандерівців. Тому нехай і Сталін і Брежнєв фігурують в топоніміці України. І вулицю Комуністичну чи Ленінська чіпати не можна – адже партія вела народ до перемоги, а Ленін його надихав. Одне слово, українці мають і у ХХІ столітті жити у полоні сталінської міфології…», пише автор матеріалу.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!