Лучанин запатентував унікальну технологію вітрогенератора

Лучанин Василь Слива протягом шести років змайстрував вітрогенератор, про якого мріяв ще з дитинства.

Чоловік запатентував свій винахід – власноруч зроблений вітряк, - пише Юлія Остапович на шпальтах видання Конкурент.

Ще проживаючи в селі на Рівненщині, семирічний Василь знайшов своє хобі – майструвати невеличкі вітряки. Навіть бабуся пана Василя заохочувала до цієї справи, бо вітряки, змайстровані дитячими руками, і їй ставали в нагоді – проганяли кротів на городі.

Наприкінці 2007 року у Василя Сливи стався перший інсульт, а через декілька років – другий, який вплинув на здоров'я і подальший розвиток подій. Тому бізнесові справи довелось передати сину, а нього з'явилось багато вільного часу, який він вирішив присвятити створенню електровітряка.

«Генератор – одночасно проста і складна машина. Коли є розуміння, що це таке, як воно повинно працювати, які там сили діють, то тоді воно все просто. А коли не знаєш, як його краще зробити, – це складно. Треба раніше зрозуміти суть того, що робиш. Перш ніж я це зрозумів, то потратив два роки на вивчення», – розповідає Василь Слива.

Опрацювавши усі необхідні матеріали, Василь Слива самотужки почав втілювати в життя задумане і забетонував щоглу в цеху висотою 0,7 метра у відповідності до розмірів генератора, зробив раму, на яку все й монтував: генератор, систему гальмування, систему пуску, систему навігації. Лучанин пояснив, що система пуску була необхідна для того, аби не втрачати енергії навіть найменших вітрів. Тому якщо при вітрах в 2,5 метра в секунду вітряк самотужки не запрацює, то ця система його запустить. Вітряк має потужність 25 кВт.

Варто додати, що особливістю вітряка Василя Сливи є лопасті, технологію виготовлення яких чоловік вже запатентував і запевнив: такого ще ніхто не робив.

Особливість їхня в тому, що вони мають металевий каркас, а заповнення зсередини – пінопластом, який обрізається гарячою струною для певної конфігурації. Потім він обтягується склотканиною і покривається епоксидною смолою – і так кілька шарів підряд. В результаті отримується міцна лопасть. В електровітряку Василя Сливи таких лопастей обтічної форми є три, одна лопасть важить 90 кілограмів.

Цікавою є і крутка лопасті, без якої лопасть матиме малий коефіцієнт використання вітру. Як зробити крутку лопасті, Василь Слива знайшов в англійських джерелах, а от під яким градусом вона має бути встановлена – довелось дізнаватись самотужки, на практиці.

Якщо порівняти з лопастями інших вітряків, які, до речі, виготовляються в Україні, то вони зазвичай правильної форми і складаються з двох частин, а в середині – пустка. Василь Слива каже, що їхній основний недолік в тому, що в процесі виробництва на кожен розмір лопастей треба нову матрицю, а за технологією лучанина для того, щоб виготовити лопасті різних розмірів, особливих перелаштувань не потрібно.

Василь Слива планує удосконалити свою роботу, а саме встановити електронний датчик швидкості вітру та електронний датчик напрямку вітру, які передаватимуть інформацію на відповідний комп'ютер. Комп'ютера поки що немає, але Василь Слива запевнив, що обов'язково його встановить, тим більше, що всі механізми для цього у вітряку вже закладені.
Це необхідно для того, аби керувати вітрогенератором. Мається на увазі, що електронний датчик напрямку вітру постійно сигналитиме комп'ютеру, з якого напрямку дутиме вітер. А комп'ютер звірятиме, як стоїть в той момент вітряк. Якщо вітер південний, а електровітряк повернутий на захід, то комп'ютер автоматично дасть команду на включення двигуна, щоб повернути генератор.
Датчик швидкості вітру передаватиме інформацію на той таки комп'ютер, і у випадку, коли вітер перевищує 14 метрів в секунду, комп'ютер сам почне "згортати" вітряк і відводити його від фронтального вітру, аби вберегти його від надмірної частоти обертів і від руйнування.

Василь Слива переконаний, що завдяки такому вітряку можна не лише освітлювати чи гріти будинок, а й заробляти на тому гроші.

А коли такий вітряк на 25 кВт поставити чисто на заробіток, то цілком можливо "накрутити" електроенергії до 30 тисяч гривень в місяць.

Зараз вітряк працює в тестовому режимі і не на повну потужність, адже недобре, аби в генераторі накопичувалась енергія, яку поки що ніде подіти.

Люди вже виявили зацікавлення нещодавно створеним вітряком і приїжджали з Києва до Луцька, аби його купити. Втім Василь Слива сказав, що спочатку самостійно випробує свій витвір, подивиться, як вітряк працює на всіх режимах та вітрах. Він планує витратити ще орієнтовно місяць часу на вивчення вітряка, його можливостей і розробку такої собі "дорожньої карти" потужностей вітряка.

Однак якщо у людей зі столиці вітряк викликав жвавий інтерес, то місцеві владці відкрито кажуть, що їх ця тема не цікавить. Принаймні таку відповідь почув Василь Слива на свою пропозицію замовити у нього вітряк.

«Я грошей не просив, а пропонував замовити в мене ці вітряки. Владу це не зацікавило і від жодної райдержадміністрації, куди надсилав листи з пропозицією, не отримав відповіді», – сказав Василь Слива.

Лучанин переконаний, що саме за відновлювальними джерелами енергії майбутнє, а на Волині дуже сприятливий вітер для розвитку вітрової енергетики. Якщо середньорічна швидкість вітру в Україні сягає 3 метри на секунду, то на Волині – 4,5 метра на секунду. На жаль, ресурсами та можливостями для розвитку вітрової енергетики в Україні не користуються сповна. А тим часом тарифи на електроенергію, які приходять в платіжках, за визначенням самого Василя Сливи, «вже знімають останні чоботи з українця».


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!