Чат з Сергієм Григоренком

Голова Луцької міської партійної організації ВО «Батьківщина», депутат Луцької міської ради, учасник ради Волинського відділення «Народного об’єднання «Майдан» Сергій Григоренко 30 грудня побував на чаті інернет-видання ВолиньPost.

Прошу пробачення у читачів за спізнення. Спізнився із поважної причини – був на апеляційному суді над моїм колегою з опозиції Ігорем Гузем.

Олена Як би ви охарактеризували позицію міського голови Миколи Романюка щодо Майдану? От наче ж підтримав, але так якось обережно. Ви як депутат задоволені його поведінкою? Чи не думаєте, що він мав би повестися якось більш переконливо? Щоб не складалося враження, ніби він боїться...

Міський голова – це не лише політик, а також господарська фігура, менеджер, який керує містом. Відповідно він у своїм діях, вчинках не може керуватися лише політикою, а мусить враховувати аспекти життєдіяльності, функціонування міста, усіх його служб.

На жаль, в Україні так побудована система місцевого самоврядування, що воно дуже залежне від центральних органів вдали, від обласних державних адміністрацій, що суттєво обмежує міських керівників у своїх діях та повноваженнях.

Відповідно Микола Романюк діяв під час Євромайдану, виходячи з цих реальних обставин української та волинської політики. Хочу зазначити, що, на мою особисту думку, він чітко став на підтримку шляху євроінтеграції України, зробив все від нього залежне для нормального функціонування луцького Євромайдану, не побоявся, не посоромився вийти до мітингувальників, які прийшли до міської ради, і висловив їм свою підтримку. Тож, на мою думку, Микола Романюк став найбільш високопоставленим чиновником на Волині, який найбільш чітко підтримав євроінтеграційні прагнення лучан і волинян.

Fantom Чому так сталося, що вам не заборонили приходити на мітинги, а Майї Москвич, Гузю і Бондарю заборонили?

У вас дещо недостовірна інформація. Суд першої інстанції під головуванням слідчого судді Ковтуненка присудив мені запобіжну міру у вигляді часткового домашнього арешту, а також заборонив мені участь у будь-яких масових заходах. Навіть моїм колегам з опозиції (тій же ж Майї Москвич, Ігорю Гузю) суд першої інстанції у своїх рішеннях заборонив участь у чітко визначених заходах, тобто, наприклад, у заходах на Театральному майдані Луцька або у заходах на підтримку євроінтеграції України. Тобто щодо мене діяла найбільш сувора заборона участі абсолютно у всіх масових заходах у Луцьку, до яких, наприклад, можна віднести концерти або ярмарки. Очевидно це рішення репресивними органами готувалося швидко і було таким недолугим, що апеляційний суд через п’ять днів його повністю скасував. З того часу я продовжую брати участь у масових заходах. Просто я був першим засудженим і відповідно першим подав апеляцію, а тому і першим виграв апеляційний суд.

@nton81 Вчора біля Межигір'я лунали заклики до уснунення влади силовими методами, бо на мирні протести "ця банда", мовляв, не реагує. Чи допускаєте ви можливість силових дій у випадку, коли влада буде відверто ігнорувати Майдан?

Я є переконаним прихильником мирних масових акцій протесту. Але якщо влада надалі брутально ігноруватиме Майдан і його вимоги, не виключаю, що радикально налаштована частина суспільства може вдатися до якихось силових дій.

DAF Яким чином формувався список членів ради Волинського відділення «Народного об’єднання «Майдан», оприлюднений вчора на мітингу? Ви вважаєте, що туди потрапили всі, які достойні цього?

Я і сам себе вважаю не достатньо гідним бути в цій раді, маю як недоліки, так і переваги. Але хтось же ж мусить брати на себе певні організаторські функції. Тому, на мою думку, з огляду на те, що саме найбільші опозиційні партії – «Батьківщина», «Свобода» та УДАР – мають найбільш розгалужену структуру, вони мають в першу чергу взяти на себе координацію дій євромайданівців, безумовно долучивши до цього найбільш дієвих та адекватних громадських діячів. Адже є окремі діячі, які фонтанують ідеями, пропозиціями, але не мають ні сил, ні бажання, ні можливостей втілювати їх в життя.

Анатолій Який ваш прогноз щодо подальшої долі Євромайдану

Висловлю не прогноз, бо це невдячна справа, а те бачення подальшого розвитку подій, яке видається для мене логічним і нормальним. Всеукраїнська громадська організація «Майдан» має перетворитися на загальнонаціональний опозиційний штаб із виборів президента України 2015 року, який об”єднає найширші верстви суспільства: від партій до громадських діячів, моральний авторитетів, відомих людей. Основною метою цього об”єднання, на мою особисту думку, має стати висунення єдиного опозиційного кандидата в президенти на виборах 2015 року та формування чіткого плану дій нового президента і його команди з економічного, духовного та морального відродження України після правління режиму Януковича.

Юрій Сьогодні один з активістів Євромайдану Володимир Пащенко заявив, що на нього тиснуть, використовуючи незаконний вплив на бізнес його рідні. Чи знаєте ви про це щось, і чи відомі вам факти тиску на інших активістів Єврмайдану окрім Пащенка і шістьох політиків?

Я вже оголошував на вчорашньому луцькому віче, що влада поруч із тиском на лідерів Євромайдану через надумані й сфабриковані кримінальні провадження також почала негласний тиск на бізнес людей, які симпатизують Майдану, підтримують його. Чому негласний? Тому що нібито ці дії в першу з боку волинських податківців не пов’язані напряму з політикою, а нібито з господарською діяльністю певних підприємств. Але ці підприємства належать прихильникам луцького Євромайдану, а їх перевірки та вилучення документів на них дивним чином співпали з відкриттям кримінальних проваджень проти мене, Богдана Шиби, Ігоря Гузя, Володимира Бондаря, Майї Москвич, Миколи Собуцького. Тому в таке співпадіння повірити неможливо. Безумовно, це все – ланки одного репресивного ланцюга так званих волинських правоохоронців. Крім тиску на бізнес дружини Володимира Пащенка Олени Леонової – фірму «Тріада» – мені відомо про тиск ще на щонайменше двох підприємців, прихильників євроінтеграції. Одному з них інкримінують розкрадання мільйонних коштів, іншому обіцяють після новорічних свят взагалі закрити бізнес «з допомогою» перевірок. Але на разі ці люди просили мене їхніх прізвищ не називати. Хоча якщо тиск продовжуватиметься, ми назвемо як жертв тих репресій, так і прізвища тих посадовців, які здійснюють ці ганебні дії.

DAF Які ваші враження від спілкування з правоохоронцями? Просто всі кажуть про "репресії", а отже на вас мусили б як мінімум психологічно тиснути, не давати їсти-пити-виходити в туалет, а то й бити. Було таке?

Порушення надуманих кримінальних проваджень, безглузді звинуваченні мене і моїх друзів у захопленні чогось, неодноразові виклики на допити в міліцію у робочий час, застосування до мене та моїх колег домашнього арешту й інших засобів тимчасового обмеження вільного пересування і діяльності і є, на мою думку, яскравим проявом репресій. Хочу зауважити, що в приватних розмовах, так би мовити не для протоколу, окремі правоохоронці відверто заявляли мені, що на здорову голову їм нема що мені інкримінувати, але вони змушені виконувати наказ згори. На щастя, фізичних засобів впливу ні до мене, ні до моїх колег поки що не застосовували, але репресії – це ж не лише фізичний вплив, а й перелічені мною вище дії.

Анатолій Багато людей пишуть, що під час Євромайдану вони "відредагували" коло своїх друзів, в багатьох розчарувалися, а в декого навпаки повірили. А як у вас?

В жодному зі своїх справжніх друзів під час Євромайдану я не розчарувався. А щодо знайомих, то окремі розчарування були. Крім того, влада думала, що репресіями злякає активістів луцького Євромайдану. Але викликала тільки зворотній ефект. Сьогодні такі непрості постаті як Григорій Пустовіт, Володимир Бондар, Ігор Гузь, Андрій Козюра, Ігор Алєксєєв, Сергій Григоренко, Богдан Шиба, Анатолій Вітів, Славко Боруцький, Володимир Пащенко та інші в наслідок тиску влади відкинули дрібні непорозуміння і об’єдналися задля ефективної роботи луцького Євромайдану. Переконаний, якби це відбувалося не в умовах війни, яку оголосила нам влада, об’єднання таких непростих постатей з непростою історією особистих взаємин, було би досить складним.

Mirna Чому вас нема у Фейсбуці? Ви ж такий наче активний депутат. А із соцмереж можна багато чого почерпнути. Та й з виборцями тримати контакт зручно, свої думки доносити...

Мене нема в соціальних мережах з двох причин: небажання виставляти своє особисте життя, друзів, захоплення у вільний від роботи чи політичної діяльності час на загальний огляд. Я й так є досить публічною особою, ніколи не відмовляю журналістам у коментарях, роз’ясненнях, інтерв’ю. Тож виборці, вважаю, мають звідки довідатися про мою діяльність як політика і громадського діяча. Друга причина: соціальні мережі передбачають наявність зворотнього спілкування з тими, хто буде до мені писати з різноматіних питань. Оскільки я і працюю на роботі, і займаюся політикою, і відповідно маю досить мало вільного часу, не зможу відповісти всім бажаючим. І це, очевидно, ображатиме людей, які не отримали відповідь.

Анатолій Ви підтримуєте ідею що Кличко має йти в президенти, після чого Яценюка мають зробити премєром, а Тягнибока - спікером?

Особисто я підтримую ідею єдиного кандидата в президенти від усіх опозиційних сил на виборах 2015 року. Вважаю також, що для уникнення спекуляцій та інтриг в середині єдиної опозиційної команди цей умовний кандидат від опозиції на посаду президента має заключити відкритий і публічний договір з іншими опозиційними політиками, де буде чітко вказана їхня роль в оновленому українському політикумі. Безумовно, вважаю найбільш рейтинговим і авторитетним кандидатом в президенти Тимошенко Юлію Володимирівну як людину, яка здатна об’єднати Схід і Захід України в прагненні до побудови сучасної європейської країни, орієнтованої на європейські цінності і право. В разі ж, якщо в найближчий час спільними зусиллями західної дипломатії і української опозиції не вдасться визволити Юлію Тимошенко з-за грат, тоді, безумовно, слід обирати єдиного кандидата в президенти між трьома опозиційними лідерами: Арсенієм Яценюком, Віталієм Кличком і Олегом Тягнибоком.

editor Ви не так давно очолюєте луцьку міську партійну організацію батьківщини. Чи не розчарувалися ви у ролі "штатного" політика? Одна справа займатися публічною політикою - мітинги, виступи, заяви. Інша справа - рутинна щоденна партійна робота.

Рутинна щоденна партій робота, безумовно, не найцікавіший вид політичної діяльності, але саме вона є основою цієї діяльності.

Анатолій Чи спілкувалися ви під час Євромайдану з членами партії регіонів, зокрема депутатами Луцької міськради? Якщо так то що вони вам казали? Як вони можуть бути членами цієї партії, розуміючи що їхній лідер винен в розгоні Євромайдану?

Я декілька разів зі сцени луцького Євромайдану публічно звертався до моїх колег із фракції партії регіонів у Луцькій міській раді – Івана Смоленга, Ірини Комлик, Андрія Разумовського і Тетяни Деметьєвої – із закликом вийти з лав Партії регіонів та відповідної фракції у Луцькій міській раді. Мені приємно, що Андрій Разумовський вийшов з лав Партії регіонів. Інші колеги нехай визначаються відповідно до своїх морально-етичних принципів.

Олена Скажіть коротко, які головні відмінності Помаранчевої революції і Євромайдану. Ви ж, мабуть, аналізували ці речі для себе...

Відмінностей декілька. Під час Помаранчевої революції влада в силу особистості Леоніда Кучми як колишнього директора найбільшого підприємства України, а також через те, що термін перебування Кучми на посаді президента підходив до завершення, поводилася більш обережно і менш жорстоко, ніж нині. Теперішня ж влада, сформована у великій мірі з кримінальних і напівкримінальних елементів, діє значно цинічніше, підліше, агресивніше. Крім того, Янукович лише завершує перший термін президентства і теоретично має в запасі ще один, що стимулює його команду до останнього триматися за владу. Було б чудово, якби нинішні події припали б на листопад-грудень 2014 року, за декілька місяців до президентських виборів. Тоді б ситуація в більшій би мірі нагадувала б Помаранчеву революцію, більш уявною, близькою і чіткою була б мета – зміна президента України внаслідок демократичних виборів. Проте, на жаль, маємо грудень 2013 року. До виборів президента України – рік і три місяці. Тому запитань зараз більше, ніж відповідей. Ситуація менш прогнозована, ніж у 2004 році.

DAF Поясніть, яка була логіка вимагати відставки Клімчука? Адже від початку було зрозуміло, що у відставку він не піде, і ваші дії - це "пар у свисток"?

Це була вимога луцького Євромайдану, яку ми як політики лише озвучили. Якщо миттєвого результату нема, навіть підняте гасло є певним поступом вперед. Тим більше це відбувалося відразу після жорстокого побиття студентів «Беркутом», коли про свою відставку або вихід з Партії регіонів оголосили такі відомі особи як голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін, народні депутати Інна Богословська, Давид Жванія та інші. В той момент чимало представників влади через відставку хотіли відмежуватися від жорсткої розправи над дітьми, адже відповідальність за це лежить на всій системі влади, а не лише на дуболомах з «Беркуту». Ми сподівалися, що і очільники Волинської області, можливо, зроблять мужній крок і стануть поруч з побитим, стікаючим кров’ю народом, а не з напівкримінальним режимом.

Олена Яка ваша роль в луцькому Євромайдані? Чим ви замалися? за яку ділянку роботи відповідали?

Я відповідав за організацію і проведення масових заходів, за функціонування луцького Євромайдану, зокрема за подачу заявок на його діяльність, забезпечення електроенергією, за чергування депутатів Луцької міської ради вночі, за промоцію наших акцій у визнченій колегами частині.

Олена Як ви ставитеся до кандидатури Порошенка на посаду президента? Я б особисто краще вже за нього проголосувала, аніж за Яценюка чи Кличка...

Вважаю Порошенка перспективним українським політиком, який чимало зробив для України. Можна по-різному ставитися до Петра Олексійовича, але лише за створення і функціонування «5 каналу», який з часів Помаранчевої революції і донині є чи не єдиним загальнонаціональним каналом європейського зразка, на якому завжди присутні різні точки зору на ту чи іншу подію, Порошенко гідний увійти в історію України. Проте його президентські амбіції, на мою думку, нездійсненні через досить невеликий його рейтинг в цілому в Україні. Все-таки в нас люди обирають більш серцем, емоціями, а Петро Олексійович – більше політик такого технічного типу.

Журналіст От допустимо Євромайадан переможе, і його теперішні учасники знову отримають шанс прийти у владу. Ви особисто можете сьогодні пообіцяти, що зробите все, аби сьогоднішні побратими і соратинники не пересварилися? І що можна сьогодні зробити, на вашу думку, аби цей цілком реальний сценарій "помаранчеві при владі-2" став хоч трохи менш реальним?

В одному з попередніх питань я вже дав відповідь, що, на жаль, на дворі – грудень 2013-го, а не 2014-го року. Тому передчасно говорити про озвучені вами, безумовно, важливі речі.