Три книги Володимира Лиса

Сьогодні хочу поділитися з вами враженнями від трьох книг Володимира Лиса – волинського письменника, неодноразового переможця Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова».

У 2002 році у видавництві «Кальварія» виходить історичний роман «Маска», в якому є все – пригоди, інтриги, кохання, присутня також і детективна лінія. Особисто я прочитала цю книгу за день, бо надзвичайно цікаво було знати, а що ж там чекає далі, роман тримає у напруженні аж до самого кінця. Події розвиваються досить швидко, дотримана динаміка, тому знудитися не буде коли.



Головним героєм виступає Прокіп Марушко – син простої селянки та голландця. Він росте здібним хлопцем з чудовою пам’яттю, яка з часом дозволяє йому засвоїти декілька мов. Та й на вроду вдався, покорив не одне жіноче серце, хоча сам був закоханий двічі. Спочатку він кріпак, а потім людина у п’яти масках. Це своєрідний український Зорро, Довбуш, Робін Гуд, але є суттєва відмінність – шляхтич Мечислав Кульчинський, князь Людвіг, граф Есттергазі - роблять все для власного блага і аж ніяк не борються з системою. У нього не має загостреного почуття справедливості, це самотній егоїст, який грабує, вбиває, підкорює заради кращого життя і таким чином заповнює внутрішню пустоту. Аж ніяк не позитивний персонаж, але щось таке у ньому є, що змушує бути на його стороні. І хоч він здобуває той блискучий світ, до якого так прагнув, але ніколи по-справжньому не стає його частиною. Як на мене, ця книга варта вашої уваги, то ж сміливо можете брати її до читання

У 2010 році виходить роман «Століття Якова» і відразу стає бестселером.



Через життям поліського селянина Якова спостерігаємо за цілою епохою - Російська імперія, УНР, Польща, гітлерівська Німеччина, сталінський СССР. Нелегка доля випадає головному героєві, на його шляху випадає і велика любов і тяжкі втрати, виснажливі випробування, які б здавалося можуть зламати будь-кого, але не Якова, який не втрачає жаги до життя та здатності любити. Йому вдається дожити до глибокої старості та переповісти історію свого життя, яка нікого не залишить байдужим. Дуже добра та потрібна кожному книжка. Те, що прочитаєте її на одному подиху, то й сумнівів у мене нема. Бо кожну сторінку ви ніби проживаєте разом з Яковом, сумуєте та радієте, плачете і смієтеся, а волинська говірка, якою розмовляють герої, приносить надзвичайну насолоду. Вміло показані характери, психологія людей декількох поколінь, адже часовий проміжок у романі величезний. Бачимо українське село з його звичаями, побутом, мовою. Розповідь ведеться у двох вимірах – теперішньому та минулому, автор вдало використовує ретроспективу. Якщо повезе з талановитим режисером, то з книги може вийти досить непоганий фільм. Як зізнавався сам автор, образ Якова Платоновича – це збірний образ, який складається з п’яти реальних людей. А задум роману Володимир Лис виношував 30 років і врешті-решт йому таки вдалося написати про людину на тлі XX століття. Не дивно, що роман було висунуто на Шевченківську премію. Однозначно рекомендую для прочитання.

У 2013 році у «Клубі Сімейного Дозвілля» вийшла книга про життя звичайної жінки, але з незвичайною долею «Соло для Соломії». Роман побудований за принципом пісні – заспів, приспів і фінал. Чи вдалося дотриматися цієї послідовності? Так.



Довго мама чекала на народження маленької донечки, пестила, любила, вимолювала для неї хорошої долі, не такої як у себе. Але, що написано на небі, того вже не зміниш. Соломка вродилася красивою дівчинкою з добрим серцем «світло якесь виходило од цієї дівки» (С. 143), але з недолею в руці. Вийшла заміж не по любові, втратила чоловіка на війні, а вдруге заміж більше не вийшла. Кого кохала, того втрачала. Народила дві донечки, сама їх виростила, викохала. В селі казали, що було надто гордою, але Соломія знала собі ціну і завжди йшла за покликом серця, не боялася осуду. Зуміла не зламатися, підкоритися обставинам. Людяною залишилася до самого кінця. Спостерігаємо і за долею Руфини, яка була зовсім іншою, йшла своєю дорогою, хоч і народилася в один день із Соломією. Та й в неї доля не склалася, хоч і вирвалася із села у місто. Як на мене, то всі долі жінок у романі вийшли досить трагічними. Можливо тому, що народилися вони у XX столітті, яке не надто балувало хорошими подіями.
Авторові вдалося передати тонкощі жіночої душі, її сумніви, переживання, думки. Як завжди гарна мова, переплетена із західно-поліським діалектом, що допомагає краще зрозуміти світ жінки-селянки. Добре вималюваний побут та життя поліського села. Досить непогана книга, співпереживання із Соломією вам гарантовані. Хотілося б кращого життя для цієї жінки, але маємо те, що маємо.

Читати Володимира Лиса – справжня насолода. Кожна його книга цікава по-своєму і завжди з нетерпінням чекаєш на новинку від автора. Бо світ його героїв нікого не залишає байдужим, а це чи не найголовніше. Якщо після прочитаного хочеться подискутувати, написати враження, відгуки, рецензії, то старання автора не даремні. Особисто я горджуся, що в нас в Луцьку живе настільки талановитий письменник.