Поганий мир кращий за хорошу війну

Спостерігаючи за останніми подіями в Луцьку і області, не раз відчуваю жаль від того, що окремі їх учасники намагається поєднати непоєднуване…

Що сталося минулої п’ятниці? Під скандування тисяч людей губернатор Борис Клімчук написав заяву про відставку.

Зрештою, що було тут визначальним – вигуки під стіною чи рішення самого Клімчука – питання неоднозначне. Про що говорили Клімчук і лідери опозиції у кабінеті – чули не всі.

Втім результат один – домовилися. І, вважайте, «закрили тему». Зберегли обличчя обидві сторони. Не пролилася кров. Не почався новий виток репресій.

Що було потім?

Патова ситуація на сесії облради. Вже після того, як її голова, здавалося б – вже не голова.

Чому? Вибачте за прямоту і цинізм, але відповідь у мене така: бо не домовилися.

Трибунна патетика – це всього лиш патетика. Досвід однозначний: результат є тоді, коли знайшли порозуміння.

Ну немає в опозиції більшості в облраді. І немає хлопців з коктейлями молотова (моя думка: і слава Богу, що нема).

А у влади нема достатньої підтримки волинян. І є «гарант», який себе, м’яко кажучи, скомпроментував.

Тому повторю: треба домовлятися.

У цьому зацікавлені всі. Влада, яка мусить не закриватися у кабінетах, а йти на діалог. Опозиція, яка повинна пам’ятати помилки минулої суботи, коли не змогла скликати сесію (до речі, не перший раз).

І громадські діячі, які не відра з «кров’ю» повинні носити а допомагати одній і іншій стороні домовитися. Наприклад, зініціювавши круглий стіл.

І наостанок. У Києві все серйозно: «Беркут», ВВ, коктейлі молотова, атаки,і агресія...

Знаєте, чому нема такого на Волині? Все просто: ми дуже часто просто граємося «в Київ». Забуваючи, що маємо справу не з «кривавим режимом», а з такими ж як самі, волинянами. У яких просто інші правила гри. І завтра ці правила і в одних, і в інших можуть помінятися.

Панове політики і з табору влади, і з табору опозиції зрозуміють, про що я ;-)