«Нічні» суди забороняють рішення щодо Народних Рад

Учора вперше у своїй юридичній та журналістській практиці довелося побувати на засіданні суду, що розпочався далеко по завершенні робочого дня і відбувався в темну пору доби, фактично уночі. Засідання стосувалося останніх рішень Іваничівської районної ради, зокрема щодо створення районної Народної ради та її робочих органів.

Я мав нагоду побувати на цій позачерговій сесії в Іваничах. Більшістю голосів сесія висловила недовіру голові Іваничівської РДА Лідії Томашевській. Хоча для її автоматичної відставки й забракло 3-х голосів.

Як розповідають іваничівці, декілька депутатів із віддалених сіл району на сесію не змогли доїхати через снігові перемети, ще частина – змушені були добиратися пішки. Кажуть, через це дороги тут спеціально не чистили й нічим не посипали. В результаті навіть постраждали автівки Автомайдану, які на таких дорогах ризикували злетіти в кювет. У ЗМІ навіть з’явилося офіційне повідомлення про тимчасове закриття руху на окремих автошляхах, що пролягають територією району...

Позачергова сесія прийняла також ряд інших рішень, зокрема щодо: відкликання повноважень ради, делегованих райдержадміністрації; визнання Народної Ради України, Волинської обласної Народної Ради та створення Іваничівської Народної ради; утворення Загону народної самооборони як органу муніципальної дружини районної Народної Ради; Звернення районної Народної Ради щодо суспільно-політичної ситуації в державі.

Сесія районної ради завершила роботу після 15-ї години.

І фактично за лічені хвилини після цього з’явилася позовна заява прокурора Іваничівського району до Іваничівської районної ради та її голови про визнання таких дій ради протиправними. Такими, що нібито посягають на конституційний лад. А також – заява про забезпечення позову, з вимогою заборонити голові районної ради або іншому уповноваженому на це органу підписувати та оприлюднювати ці рішення.

Вочевидь, прокурор так поспішав, що навіть не вилучив із тексту позовної заяви вимогу щодо рішення про звільнення голови Іваничівської районної ради, яке на сесії не набрало необхідної кількості голосів. Це зробили вже в судовому засіданні представники прокуратури області, які забезпечували представництво позивача в суді. Вони зняли цей пункт позовних вимог – як такий, що більше не становив для них інтересу.

Це схиляє до думки, що така позовна заява готувалася заздалегідь або ж паралельно із сесійним засіданням, готувалася поспіхом, на основі проекту порядку денного, а не реально прийнятих сесією рішень. Позовні вимоги були сформульовані практично в тій же послідовності, що й пункти порядку денного сесії.

Отже, про подання такої позовної заяви та клопотання про забезпечення позову хтось когось завчасно «попросив»? А, може, відповідь на це запитання слід шукати у розповідях іваничівців про те, що за день до сесії голова Іваничівської РДА практично «не вилазила» зі стін районної прокуратури?

Якщо ж співставити хронологію, то можна припустити, що в прокуратурі чекали хіба «контрольного» дзвінка про те, що сесія завершила роботу – й одразу ж подали до суду. Причому дивним чином встигли не лише оформити необхідні юридичні документи, а й привезти їх до Волинського окружного адміністративного суду. Чи, може, насправді їх нікуди й не возили, а готувалися ці документи вже безпосередньо в Луцьку?

Про надзвичайний поспіх свідчить також те, що прокурор оскаржує рішення районної ради, які ще НЕ ПІДПИСАНІ, а отже – не легалізовані й фактично не існуючі. При цьому вимагає розглянути його заяву про забезпечення позову невідкладно.

Оскільки ж сесія районної ради затягнулася в часі, то виконання цієї вимоги вийшло за межі робочого часу. Тим не менше, Волинський окружний адміністративний суд узяв цю позовну заяву до свого провадження. Не надто не переймаючись тим, що ряд позовних вимог з правової точки зору виглядають безглуздими.

Як, скажімо, невід’ємне право органу місцевого самоврядування делегувати повноваження державним адміністраціям або ж їх не делегувати (в нашому випадку – відкликати). Аналогічно – висловлювати недовіру своєму керівництву. Зрештою, ще ніхто й не забороняв органам місцевого самоврядування створювати муніципальні органи або ж міжфракційні об’єднання.

Я дізнався про те, що така справа може слухатися в адміністративному суді, вже після 19-ї години. В те, що її розгляд буде відбуватися фактично уночі, звісно, не повірив. Але заради цікавості вирішив таки зайти до суду й уточнити. І виявилося, що я – помилявся! Така справа є, і вона дійсно буде розглядатися. Попри те, що робочий день закінчився.

Я попросився побути на цьому відкритому засіданні як вільний слухач, громадянин своєї держави.

Справу доручили вести «молодому і перспективному» 36-річному судді Волдінеру Феліксу Арнольдовичу. Близько 20:30 години він розпочав розгляд заяви про забезпечення позову.

Суддя не зважив на те, що в суді не виявилося представників районної ради чи його голови, фактично – жодного представника відповідачів, що знівелювало принцип змагальності сторін у судових справах. Сторони, мовляв, були належним чином повідомлені про розгляд телефонограмою.

А те, що представники з Іванич фізично не змогли доїхати до Луцька через «форс-мажор» – снігові замети та перекриття доріг для проїзду, для суду, виявляється, – не аргумент…

«Заочний» вердикт цього «нічного» суду, озвучений близько 21:30, – цілком прогнозований. Голові Іваничівської районної ради або іншому уповноваженому на це органу заборонено підписувати та оприлюднювати оспорювані рішення позачергової сесії районної ради від 28 січня 2014 року.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду у 5-денний термін. Розгляд справи по суті – в найближчій перспективі. Хочеться вірити, що це відбуватиметься хоча би після того, коли спливуть терміни оскарження цієї «нічної» ухвали...

Але впору задатися питанням: невже такі «заготовки» у формі поспішних позовних заяв прокурорів та клопотань про забезпечення цих позовів у нас тепер з’являтимуться після кожної позачергової сесії районної чи міської ради? Невже у влади такий великий страх перед рішеннями народних обранців районних громад щодо створення Народних рад, що вони навіть бояться з ними «переночувати»?!

Цікаво, а якби Волинська обласна рада 25 січня все ж зібрала необхідний кворум, у ніч із суботи на неділю над її рішеннями теж відбувався би подібний «заочний» суд? Невже прокуратура оскаржувала б і сесійне рішення про звільнення з посади голови обласної ради «партрегіонівської маріонетки» Володимира Войтовича?