Євромайдан: connecting people

Згадується той перший вечір, коли мені подзвонив Безвербний і сказав:
- Ми тут з Міриком на Майдані. Підходь
- Супер, - кажу йому, - Зараз прийду, якраз сьогодні не хочеться сидіти вдома.

Сіла на велосипед і приїхала. Це, здається, була, приблизно, десята ночі. Тоді ж розпочалася мова про Азарова, як всесвітнє зло, з’явилися повідомлення у Facebook, які ВолиньPost дуже активно почав перепубліковувати на своїх сторінках. Потім почали підтягуватися інші люди. Так, нас стало більше десяти. І так починався луцький Євромайдан.



Потім були і є досі палатки, мітинги, листівки, люди, цілодобова комунікація, чергування, бочки з вогнем, Київ, барикади, тітушки, ВВшники, побиття і вбивства. Все настільки динамічно розвивалося, та й досі розвивається, що ніколи навіть оглянутися назад. Ніколи проаналізувати, подумати, пофілософствувати. Українське суспільство ввімкнуло 7-му передачу і з швидкістю світла помчало на зустріч своєму завтра.

Розпочалося щось незрозуміле, щось дуже хаотичне, але неймовірно приємне і обнадійливе. Розпочався Євромайдан. З усіма його мінусами і плюсами, з усією його впевненістю і страхом, з усіма радощами і бідами. Словом, ми всі почали якось жити. Не існувати, не чекати манни небесної, а жити.
Якби б я тої ночі, коли нас зібрався малий десяток, подумала, що буде так, як є зараз – я би не повірила. Хоч, очікувала: влада без Януковича – це багато крові і жертв, це – вишкіл для народу і перевиховання. Що і сталося.

Сталося багато. Я відкрила для себе людей, яких би тільки знала по імені і роду діяльності, якби не Майдан. Відкрила інші філософії життя, відкрила нашу луцьку й волинську політику.
Було дуже багато неприємного, суперечливого і сумнівного. Хтось дратував, хтось не викликав довіри, хтось просто відбивав бажання працювати. А з іншого боку: хтось надихав, давав впевненості, бо усі були налаштовані на війну, яка нас дуже виснажує досі, змушує мало спати і їсти, змушує багато працювати, але об’єднує і спрямовує до єдиної цілі.

Неймовірно як Євромайдан каталізував процеси комунікації, процеси, які б, можливо, й ніколи не відбулися. В цьому уже чудо Євромайдану, як луцького, так і загальноукраїнського.

Вперше повстав народ, сам. Хай недосвідчений у самоорганізації, хай недолугий і багато в чому безвідповідальний, але дружній, віруючий в ідею та сміливий.

Нарешті, ми зробили крок до оновлення політики, суспільного життя, філософії нашої нації і усвідомлення того, в якій державі ми хочемо жити. Усвідомлення, що ми можемо і мусимо творити цю державу.



Усі ці два місяці я казала, що для мене Майдан – це революція свідомості. У першу чергу. Для когось це повалення влади, для когось приведення себе до влади, для когось посада, статус, для когось слава і можливість самовиразитися, ще для когось шанс відшукати дружбу або кохання, шанс реалізуватися і просто не спати на дивані. А я тішуся найбільше з того, що народ повстав і виріс у голові. Прямо на очах за ці нещасні два місяці народ зробив великий поступ. І тепер не варто думати, що людей можна буде так просто обманути, не треба думати, що можна буде так дерибанити бюджети, землі, нерухомість. Не треба думати, що все закінчиться і люди відстануть від нових політиків. Якщо вони, нові, прийдуть.

Прогнозую, що навпаки, майбутній владі буде удвічі важче, адже вимоги до неї збільшаться, увага не зменшиться, і роботи буде неймовірно багато.

Я дуже сподіваюся, що Євромайдан лишить по собі слід у наших серцях на все життя, переверне остаточно наше уявлення про суспільно-політичний лад, змусить нас бути вимогливішими один до одного, але в той же час це зробить нас якіснішими як людей, як громадян, політиків і, як громадських діячів.

Я вірю в те, що ми переможемо! Переконана в цьому. Лише боюся, аби ця перемога була логічно завершена і перетворилася у продуктивну роботу, а не марнославство. А ще я сподіваюся, що наша ситуативна співпраця, як колись це назвав мій колега, переросла у дружбу і взаємозв’язок, який не подолають гроші, підстави, зради і владні крісла.

Тепер вертаюся на землю і продовжую працювати на Євромайдан як на ідею нового громадянина, яким бажаю стати кожному, хто дочитав це до кінця =)