Про підсумки останнього пленарного тижня в 2013 році

Минув останній пленарний тиждень 2013 року. На цьому тижні Верховна рада мала дати відповідь на два глобальних запитання – чи буде прийнятий бюджет на 2014 рік та чи зберуть депутати підписи за відставку уряду.

Нажаль обидва запитання залишилися без відповідей.

Відставка Уряду

А щодо відставки уряду – 226 народних депутатів висловили своє ставлення до зриву реформ, зриву угоди про асоціацію з ЄС та побиття студентів, поставивши свої підписи під відповідним проектом постанови.

Нажаль, коли підписи були зібрані, КПУ відкликала свої підписи зі своєї ж постанови. Навряд в Україні є люди, яких цей вчинок комуністів здивував. Але я не хочу давати оцінку цьому вчинку – впевнений, що цю оцінку дадуть їм люди на майбутніх виборах.

А справа депутатів – не шукати винних у зриві відставки, а зробити роботу над помилками та продовжити переговори зі всіма політичними силами. Тим більше, що часу до майбутньої сесії є ще багато.

Щодо моєї власною позиції, то можу констатувати – я поставив свій підпис під постановою за відставку уряду, тому що на моє глибоке переконання цей уряд має піти у відставку. А щодо самої процедури відставки, то тепер другий шанс дати оцінку діяльності уряду Верховна рада матиме лише в лютому 2014 року, коли розпочне свою роботу нова сесія Ради.

Бюджет 2014

Розгляд бюджету Верховна рада перенесла на 14 січня, бо більшість депутатів не влаштував головний кошторис держави на 2014 рік. На щастя в депутатів вистачило розуму не приймати бюджет в одне голосування, ламаючи через коліно всі регламенті процедури. Хоча до останнього така ймовірність існувала.

Гортаючи перші сторінки бюджету мені стало зрозуміло, що його складали на швидку руку. Урядовці пояснювали це тим, що нова ціна на газ стала відома лише 17 грудня. Але як можна було довести економіку країни до такого стану, що бюджет цілої держави залежить від ціни на газ?

Більше того, в мене та багатьох інших депутатів склалося враження, що Кабмін взагалі не вірить в перемогу діючого Президента на майбутніх виборах і тому вирішили з бюджету 2014 року вкрасти максимум.

Як би там не було, в четвер Кабмін поставив нардепів перед вибором – або голосуйте за поганий бюджет, або залишайте країну без бюджету. В результаті маємо перенесення голосування на січень 2014 року. Але в мене є великі сумніви, що нова редакцію бюджету буде кращою, тому що я не вірю в те, що депутати від всіх політичних сил проміняють новорічні відпустки на роботу в комітетах по вдосконаленню бюджету.

Більш красномовно мій песимістичний прогноз описав журналіст Петро Мага, який під час останнього ефіру «Шустер live» сказав наступне: «Народ питає: як ви нафіг будете договарюватись? Майдан стоїть, бюджет не прийнято, а ви у відпустку до 14-го січня?».

А тим часом я мав зустріч з сільськими головами свого виборчого округу і всі вони вкрай незадоволені, що народні депутати залишили місцеві ради без грошей. Вони сьогодні не в змозі прийняти свої місцеві бюджети та будуть з 1 січня жити на 1/12 від минулорічного і тільки по захищених статтях.

При цьому наразі ніхто не може дати 100% гарантії, що 14 січня Рада прийме бюджет, бо опозиція, на мою думку, не буде за нього голосувати з міркувань політичної доцільності, Партія регіонів до кінця не визначилась, а комуністи продовжують торгуватися за свої голоси.

Розуміючи всю небезпеку, сільські голови були одностайними – бюджет має бути прийнятий якнайшвидше, бо без бюджету сільські ради довго працювати не зможуть. Всім зрозуміло, що він поганий, проте краще розпочати рік з бюджетом, щоб потім внести в нього відповідні корегування, ніж працювати на 1/12.

Саме тому ми домовилися, що з 1 лютого всі місцеві ради 21 виборчого округу готуватимуть свої пропозиції по змінам до бюджету, а я беру на себе зобов’язання ці зміни внести на розгляд Ради при майбутньому корегуванні бюджету. Думаю, що це найбільш оптимальний варіант співпраці місцевих рад та народного депутата.

Я переконаний, що жоден чиновник у Кабміні, який бере участь у складанні державного бюджету, не знає реальних потреб українського села так, як їх знають сільські голови та місцеві депутати.