Політичні піруети і їх наслідки

Політика - це тонка річ. Але цього не можна сказати про новітню українську політику, яка стала грубою і абсолютно передбачуваною.

Уряд повинен піти у відставку - за провал економічної політики і євроінтеграції. А найголовніше - за побиття молодих людей на Євромайдані.

Про це заявляє опозиція, про це говоримо ми, позафракційні, намагаються натякати комуністи. Про це, хоч і пошепки, але говорять навіть регіонали. Однак 2013 рік минає, а члени кабміну залишились у своїх кріслах. Чому?

В більш-менш цивілізованій країні свідомий уряд сам йде у відставку після таких, м’яко кажучи, прорахунків. Але, виявляється, це не стосується нинішнього українського кабміну.

Який вихід у рамках закону? Перший варіант - указ президента, другий - недовіра уряду парламентом.

Спочатку треба було використати варіант - парламент мав рекомендувати президенту відправити уряд у відставку. За нинішньою Конституцією, указ президента про відставку кабміну можна видавати хоч кожен день. Якби цього не сталося, тоді б вже треба було застосовувати «важку артилерію», яку ще й використати можна лише один раз за парламентську сесію - Верховній раді висловити недовіру урядові.

На жаль, всупереч логіці і навіть здоровому глузду, сталося все навпаки. «Важка артилерія» у вигляді постанови ВРУ про недовіру урядові була застосована першою і «спалена», здається, навмисно, бо голосів на її підтримку відверто не вистачало.

А постанова позафракційних, яка закликала президента прийняти рішення про відставку кабміну і провести консультації з парламентом щодо складу нового уряду - перейшла в другу чергу, хоча за логікою мала бути застосована першою.

Результатом таких невдалих політичних піруетів стала постанова комуністів. Під нею декілька днів збирали підписи і тільки їх з’явилось 226, комуністи її відкликали.

Можна було передбачити такий крок КПУ?! Звичайно!

До речі, які б там пустопорожні звинувачення не лунали, але наша група позафракційних ПОСТАВИЛА СВОЇ ПІДПИСИ ПІД ПОСТАНОВОЮ ПРО ВІДСТАВКУ УРЯДУ!

Ми непохитні в тому, що кабмін повинен нести відповідальність за свої дії. І саме народні депутати мають йому в цьому «допомогти», а не займатися імітацією, після якої демонстративно сперечаються, хто ж винен у тому, що уряд й досі працює.