Бий своїх, щоб чужі боялись

Відразу зазначу, що цей допис буде суб’єктивним. Не тому, що особисто знайомий із Андрієм Осіповим, а через те, що дуже критично ставлюсь до діяльності українських партій, особливо опозиційних.

Ну поясніть мені, як партія може виносити догану своєму найкращому депутату. Для останнього твердження є чимало доказів – кількість запитів, звернень, заяв у ЗМІ, постійні ініціативи щодо вирішення актуальних питань міста, робота в тимчасових контрольних комісій, і т.д. А чого варте його системне опонування міському голові. Фактично депутат А.Осіпов робить те, що ВО «Батьківщина» декларувала півтори року тому – контролює «мера». Це все працює на імідж ВО «Батьківщина» як справді опозиційної і дієвої політичної сили.

Крім того, завдяки активній депутатській позиції А.Осіпова не так сильно видно пасивність більшої половини фракції ВО «Батьківщина» в міській раді. Є ще кілька дієвих депутатів, але загальна маса депутатів-однопартійців Ю.Тимошенко просто відсиджують в раді. Ніхто не заперечує – всі не можуть бути ораторами, але є й інші форми роботи депутата. Натомість, за півтора року роботи ради значно більше результатів від роботи малочисельних фракцій ніж від «громадної» «Батьківщини».

В депутата А.Осіпова є певні політичні амбіції і він їх намагається реалізувати. Досить багато чого йому вже вдалось.
До виборів у Луцьку міську раду я особисто, та й мабуть більшість лучан, взагалі слабо знали або й не уявляли хто такий Андрій Осіпов. Та й він мабуть слабо уявляв, що таке «депутатство». Та за півтори року він значно прибавив. Тому звання «Несподіванка 2011 року», яку за результатами експертного опитування ЦПАВК отримав депутат, є цілком заслуженою.

Звісно, такий ріст популярності та впливовості не подобається частині його однопартійців, які притримуються принципу – «тихіше їдеш…». Але ж членам міського бюро партії треба думати не про особисті образи чи бажання. Керівництво партії має робити все для того, щоб політична сила повнилася активними партійцями. У ВО «Батьківщина» логіка виходить зовсім інша: тільки хтось «висунувся» із натовпу – відразу дають «по шапці», будь-яка ініціатива, що не знаходить розуміння в партійних керівників – визнається як відступництво.

І що чекає таку партію?