Коли брехня стає змістом політики

3 грудня 2013 року в українському парламенті відбулося знакове голосування за відставку уряду Азарова, причетного до кривавого розгону Євромайдану в Києві, зриву підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, політичної та економічної кризи в державі, фактичного краху української економіки.

Для того, щоби висловити недовіру Кабміну, було потрібно зробити лише одну елементарну річ: натиснути кнопки «за» 226-ом народним депутатам. На жаль, таких набралося лише 186. Уряд Азарова, міністром внутрішніх справ у якому працює Віталій Захарченко, й досі – при портфелях і посадах.

На жаль, у парламенті не знайшлося достатньої кількості депутатів, готових висловити недовіру уряду, який застосовує проти свого народу відверто бандитські методи та зраджує національні інтереси. Серед цих депутатів-боягузів та пристосуванців є чимало й волинських. Скажімо, депутати від Партії регіонів Катерина Ващук та Григорій Смітюх, а також комуністи Адам Мартинюк та Василь Демедюк. Зрозуміло, що вони ніколи й не проголосували би проти Азарова, адже в нинішньому складі парламенту створений союз Партії регіонів, комуністів та їх союзників із числа так званих «незалежних» депутатів.

За відставку уряду Азарова проголосували лише четверо опозиційних депутатів, які представляють Волинь: окрім мене, це мої побратими Євген Мельник і Валерій Черняков зі «Свободи» та Юрій Савчук від «УДАРу».

Особливо ж обурює позиція так званих волинських «незалежників» – позафракційних. Ще восени 2012 року Степан Івахів, Ігор Єремеєв, Сергій Мартиняк та Ігор Палиця обіцяли виборцям, нібито ніколи не будуть на побігеньках у Партії регіонів. Але, потрапивши в парламент, вони, неначе сумирні вівці, стали слухняним знаряддям для втілення політичних планів режиму Януковича.

Щоби перелічити усі спільні голосування волинських нардепів-самовисуванців із Партією регіонів, потрібен окремий спецвипуск газети. Проте відмова підтримати 3 грудня відставку уряду Азарова стала чи не найбільш ганебним політичним вчинком волинських олігархів. Як, до речі, й участь у так званому виїзному засіданні «путчистів» на вулиці Банковій.

Адже всі, хто не підтримав відставки уряду Азарова, стали співвідповідальними за його бездарну діяльність – крах економіки, гоніння на малий і середній бізнес, невиплату зарплат і пенсій тощо. Зрештою, вони мали би понести відповідальність із Азаровим та його міністрами і за побиття мирних протестувальників: дітей, жінок, студентів…

У грудні 2012-го саме Івахів, Єремеєв, Мартиняк та Палиця проголосували за призначення Кабміну Азарова, взявши на себе відповідальність за його роботу. А 3 грудня 2013 року вони своєю відмовою голосувати за його відставку ще раз підтвердили відданість Партії регіонів та фактичну підтримку дій влади проти власного народу.

Напередодні знакового голосування Сергій Мартиняк та Ігор Єремеєв у своїх чергових статтях на блогах запевнили, нібито виступають за відставку уряду. Але буквально за лічені години вкотре обдурили волинян, відмовившись винести вирок Азарову та його горе-міністрам. До цією компанії блогерів-пустословів традиційно приєднався і Степан Івахів. Тремтячі руки усіх трьох волинських нардепів не спромоглися натиснути кнопку «за» відставку Азарова. Тому друзі-олігархи вирішили просто витягнути картки для голосування. А щодо Ігоря Палиці, то він узагалі не з’явився на це голосування у Верховній Раді.

Таким чином, усі волинські «незалежники» знову зрадили громаду, яка їх обирала. Зрадили людей, які в ці дні мерзнуть на майданах. Зрадили студентів, звіряче побитих «Беркутом». Зрадили активістів, яких заарештували сатрапи режиму рішеннями нечесних судів. Врешті, зрадили Україну. Зрадили, бо злякалися. Одна справа – писати численні блоги та говорити про те, що уряд має піти у відставку. Інша – просто проголосувати за цю відставку.

До речі, в жодному зі своїх блогів ці «незалежні» служаки Партії регіонів не говорять про те, що у відставку повинен піти не тільки Азаров, але також і Янукович, адже левова частка відповідальності за стан справ у державі лежить саме на ньому.

Натомість Ігор Єремеєв, Степан Івахів та Сергій Мартиняк знову починають шукати виправдання свого боягузтва та служіння Партії регіонів. Якби вони ліпше читали Конституцію, то дізналися би, що Янукович зобов’язаний внести на розгляд парламенту новий склад уряду в обмежені строки, хоче він того чи ні. А так, завдячуючи «мажоритарникам» з Волині, усі міністри залишились у своїх кріслах.

Після бою кулаками не махають. Однак волинські самовисуванці-мажоритарники не можуть заспокоїтися і знову вішають локшину на вуха виборцям. Напевно, намагаються виправдати свою чергову зраду волинян. Тому й пишуть фантазії про те, що треба сідати за столи переговорів і домовлятися з Януковичем та Партією регіонів, а вже тоді формувати новий уряд. Але до цього Ігор Єремеєв, Степан Івахів та Сергій Мартиняк «забули» зробити просту річ – відправити у відставку уряд Азарова. Напевно, тому їх і не видно на волинських євромайданах. Мабуть, соромно дивитися людям в очі...

Тому все, що пишуть ці «незалежники» сьогодні в своїх блогах, – це маячня і недолугі намагання виправдатися в очах волинян за свою зраду та боягузтво. Адже вибір перед українцями сьогодні стоїть однозначний: або ти – з цією бандитською владою, або – з українським народом. Третього не дано. І переконувати, нібито нам потрібно сьогодні вести якісь перемовини з цією владою «шулерів» і «наперсточників» – це звичайнісіньке окозамилювання наївних виборців. З такою владою переговори можна вести тільки про її капітуляцію.

Іноді брехня стає змістом політики. На брехні можна далеко заїхати, але назад не повернутися. Це мали би затямити народні депутати, чия боротьба за народ обмежується хіба заявами у блогах, які не мають нічого спільного з їхніми діями в парламенті.

Анатолій ВІТІВ,
народний депутат України,
голова Волинської «Свободи»