Невеличкий аналіз ситуації, що склалася 04.12.2013

Викладаю тут текст, написаний "по-свіжому" моїм чоловіком. Отже, 4 грудня 2013р.

Зранку опозиція зібрала людей під обласною радою – для чого? Щоб дати картинку «штурму» будівлі для провладних і російських ЗМІ? Щоб допомогти тим, хто вимагає введення надзвичайного стану? Щоб міліція стала не з народом? Я був присутній при цій події і ось що побачив: при спробі зайти в приміщення депутатам разом з делегатами майдану одним натовпом в 20-30 людей міліція заблокувала вхід, боячись прориву натовпу досередини. Замість того, щоб спокійно скомандувати відступ людей на 2 кроки назад, депутат з мегафоном влаштував тисняву, провокуючи людей та міліцію на бійку. До честі начальника міліції, що також знаходився там, міліціянтам дали наказ тільки стримувати натовп. Депутати зчинили істерику на рівному місці та почали ганьбити міліцію, підбурюючи юрбу.
В цій ситуації міліційне начальство змогло створити вузенький коридор і, попри все, пропустити людей по одному до будівлі.

Тепер відповімо собі на декілька питань:
1) чи можна було спокійно й організовано пройти до приміщення ради при тому, що ставлення один до одного міліції та мітингувальників було доброзичливим?
2) чи залишиться так само доброзичливим це ставлення після подібних інцидентів, коли спровокований натовп ганьбить міліцію ні за що?
3) кому вигідно стравити міліцію та мітингарів і для чого?
4) чи варто довіряти здоров’я своє та своїх дітей подібним провокаторам?
5) чи відповідає подібний протест меті майдану – долученню до Європейських цінностей?

Моє бачення таке: провідники Луцького майдану замість кропіткої праці задля досягнення стратегічних цілей,
а саме:
1) прийняття рішення обласної ради про засудження побиття владою людей та поновлення процедури євроінтеграції, задля чого потрібно працювати з кожним з депутатів, переконувати їх навіть за допомогою пікетів під вікнами та інших законних методів;
2) координації з обласними радами, які підтримують протести, задля створення поясу підтримки мітингарів легітимними органами місцевої влади;
3) утримання спокійної обстановки в місті з підтримкою протестантів та залученням до протестів більшої кількості людей та ресурсів;
4) проведення постійної агітаційної та інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням;
5) створення чіткого, зрозумілого та реального плану дій та доведенням його до усіх протестантів

– займаються самопіаром та провокаціями.

Тепер декілька порад Борису Петровичу. Я знаю Вас як розумну людину та чекаю від Вас відповідних дій. Не потрібно гаряче підтримувати протести, якщо це не Ваше, але можна з гідністю залишитися над процесом. Для цього всього лиш потрібно:
1) безумовно засудити неправомірне застосування сили до людей у Києві та пообіцяти не допустити подібного на Волині (думаю, Ви з цим згідні);
2) підтримати курс України на єроінтеграцію (задля якої Ви особисто чимало зробили);
3) забезпечити максимальну безпеку та не перешкоджати людям, що вийшли на мирні протести з законними вимогами;
4) максимально роз’яснити людям свою позицію невтручання при непорушенні ними порядку.

Але особливо я хочу подякувати тим людям, які, не дивлячись на погоду, жертвуючи особистим, вийшли на Майдан, щоб рішуче сказати: « Ми – не бидло, ми – Люди!»
Слава Україні!