Бувальщина, чи казка, чи пророцтво: «Нахлібник»

Знайшла інформацію двомісячної давності: Україну почали продавати Китаю. Буквально.

У голові вже малюю собі кошик із написом "Ринок збуту. Україна", куди кидають "добро" китайські "партнери".

А зараз ще й ця поїздка...

Але що ж ми все про речі якісь такі говоримо непотрібні. Тю! Де ми, а де Китай.

Краще бувальщину розкажу, чи казку, чи пророцтво. А, вирішуйте самі.

Нахлібник в чужому домі прижився. Почали у нього й щоки рум'янитися. Їсти почав добре, тягнучи з "годівнички" ласі шматки, на їх місце кладучи "бутафорію", все думаючи: та, поки помітять, мій тут і слід простигне. Тим часом словами доладними та вигадливими господарів "зачаровував" (проффесор, йолка ітдітп).

І так вже призвичаївся, що й персні золоті почав виносити. Далеко ніс: подалі від очей знаючих. Все йому, нахлібнику, мало було.

А господарі від, певне, безладності навіть не те що життя, а того, що в голові, не помічали нічого довго. Та й від цієї нерозсудливості й взагалі допустили нахлібника у свою господу. Аж тут, раптом, очі їхні відкрилися (це раніше сталося: нахлібник саме на найбільший перстень око поклав), коли кінці з кінцями ледве звести могли.

Запідозрили неладне, на подвір'я вийшли, сусідів позбирали, стали полеміку розводити, рішення приймати, що ж із нахлібником вдіяти.

Думають і досі - порадників же купу познаходили, кожен "знає як" треба діяти, а от "зробити" охочих немає. А як же. Порадники ж розуміють, що "робота" буде одноразова, а "знаю як" можна казати вічно. І отримувати за це те, що ще нахлібник не виніс.

А останній, поки через його персону нахмурювали брови та відкривали роти для чергової голосної (аж занадто, як на мене) фрази, все-таки поніс отой найбільший перстень.

Гарна оповідка? Либонь, дещо незавершена...

А за крадіжку на Сході руку відрубували та ще й досі практикують, здається. Ну і що, що варвари? А метод дієвий. Як в анекдоті: "Нема ручки - нема цукерочки (персня, землі, ...)"

А в нас тільки нахлібника поміняють, може, й на порадника в минулому.

І "китайську експансію" будуть не у словнику економічних неологізмів бачити, а в себе під носом.