Позафракційний демарш – це спроба поставити себе «на районі»

Сьогодні багато кричать про те, що волинські нардепи-мажоритарники зрадили своїх виборців і не підтримали проект рішення про відставку уряду. Більше того, Сергій Мартиняк та Ігор Єремеєв напередодні навіть озвучували заяви про те, що «уряд має піти».

Дозволю бути собі непопулярним і тверезо поглянути на те, що ж насправді говорили політики.

А казали вони приблизно таке: опозиціє, ми готові проголосувати за відставку уряду, але сідайте і домовляйтеся із нами.

«Результатом компромісного діалогу має стати формування нового складу Уряду», - заявляв Єремеєв.

«Однак не можна керуватися виключно емоціями. Потрібен чіткий план дій. Одними криками «Ганьба!» та «Уряд геть!» ситуацію не виправити. Адже, якщо новий уряд не буде сформовано, керувати країною буде нинішній, тільки в статусі в.о. Чи це будуть ті зміни яких чекає країна? Навряд. Тому закликаю політиків вгамувати емоції та приступити до конкретної роботи!» - писав Мартиняк.

Проте, опозиціонери були налаштовані закидати уряд Азарова шапками:

«Час переговорів поки що не настав. Спочатку має бути покаране зло, Захарченко, відставка уряду Азарова. А потім ми сідаємо за стіл і будемо вести переговори. Це може бути предметом переговорів. Все інше – відтягування часу і нагнітання ситуації… Вулиця вже майже виходить з-під контролю», – заявляв один зі спікерів «Батьківщини» Сергій Соболєв радіо «Свобода».

Тому неголосування (а як стверджують очевидці, волинські мажоритарники в залі парламенту були, просто на час голосування витягли картки реєстрації) – це чергова спроба змусити парламентські фракції рахуватися з позафракційними, до думки яких не хоче дослухатися, ані влада, ані опозиція.

І як на мене, то те, що за відставку не проголосували позафракційні, комуністи і частина регіоналів, – «косяк» опозиційних сил.

Замість сідати з ними всіма за стіл переговорів, опозиція понадіялася на тиск вулиці та програла.