Про мій Київ. Для тих, хто «обриває» мої телефони

Для мене майдан-революція розпочалася у п’ятницю, 29 листопада, десь під обід. Зі львів’ян – Дениса (по ліву руку) і Віталіка (по праву) у живому ланцюзі. До цього я бачила кадрами, а думала реченнями-новинами.

Йшла мимо хлопців із фотиком, шукаючи кращий ракурс, а вони сказали: «Приєднуйтесь». Кажу: «Я періодично приєднуюсь». Почула у відповідь: «От саме зараз, мабуть, варто знову приєднатися». Я стала в ланцюг і перетворилася з журналіста на того, хто створює інформпривід :) Щовечора приходжу з твердим наміром написати-описати, але втома бере своє. А наступний день кардинально відрізняється від попереднього. І те, що думалося написати ще вчора ввечері, зранку вже стає неактуальним.

Пам’ятаю, у п’ятницю хотіла писати про ланцюг, що було дуже добре і позитивно. І дощ не заважав нікому. І доєднувалися перехожі. І співали Гімн, хоча скоро він вже стане для українців, як молитва.


Хотіла писати про тітушків. Що коли поверталася з ланцюга, застала зовсім іншу картину: вулицю заполонили компанійки з чоловіків «характерної і спортивної» зовнішності, які пили серед Хрещатика пиво і ходили з металевими трубами.


***
Пузата Хата поблизу Майдану. Аншлаг

***

«Зловила міліціонера в макдональдсі. Кажу: перепрошую, можна вас запитати.-Так.-Я не місцева, тому хотіла уточнити: в Києві можна на вулицях пиво пити?-Ні.-А на Хрещатику п'ють.-Не бачив.-Біля лавочок. І коньяк. Відреагуєте?-Так-так, звичайно». Роздягнувся. Сів з колегою. Виглядають якось злякано» (з мого «прямого репортажу в соціальній мережі Facebook :)). Тоді стало найстрашніше: були люди, одні натравлені на інших. І не було нікого, хто би міг це все зупинити.

Хотіла писати про правоохоронців, які блокували Майдан. Які, коли їх виводили, всі пробігли повз мене. Троє з них мені підморгнуло і майже всі усміхалися. Я стояла закутана в прапор (значить, з майдану) і з фотиком (значить, преса чи щось на кшталт).





Хотіла писати про «лідерів», які злили все. Ще о 16:00 зі сцени казали, що ситуація дуже напружена, кругом провокації і небезпечно, але треба достояти до 19:00, бо тоді прийдуть «лідери» (хто їх так назвав?) і розкажуть, які новини вони привезли з Вільнюса. Хлопці стали плечем до плеча і охороняли Майдан. Чекали «лідерів».


***
Побут


***
А ті прийшли і сказали: «У нас є план на 2015 рік. Обговоримо його 1 грудня». І пішли. А потім сталося те, що сталося.

***
Правоохоронців виводять з Майдану


***

У суботу хотіла писати про ранок, обід і вечір. Окремо. Про ранок, з якого я не пам’ятаю нічого, окрім шоку і стрічки новин. Про обід – заблокований Майдан і погляди правоохоронців.
Не такі, як я бачила раніше.

Про радість від видовища: на Михайлівську йшли всі.



Про гордість увечері за українських хлопців і чоловіків.



***
"Беркут" біля Українського дому.

***

Про тепло.




«вул.Мала Житомирська, 18. Запам'ятайте всі, коли будете в Києві - обов'язково зайдіть. Недалеко від центру. Власник - Юрій. Стояв із нами на Михайлівській, запросив до себе на чай. Виявилося - у йогО паб)) напоїв теплим чаєм) сьогодні - ледве втекли з Банкової. Кажемо: ідемо до Юри. Прийшли - знову чай з лимоном)) Тож, усі, хто буде в Києві, захочете відпочити - ідіть в Пивну мрію. Тут є душа, не те що макдональдс))) (знову із Facebook. на правах реклами :))

Про те, що в той вечір вперше у своєму житті боялася засинати і прокидатися на наступний день.

Про багато чуток, які чула про «беркутів»: про те, що київські відмовилися бити людей, тому привезли кримських, про те, що декілька київських побили кримських зі словами: «Нам тут жити!», про те, що кримські понаписували заяви на відпустку заднім числом, мовляв, вони не брали участь у київських подіях. Про те, що я бачила: міліціонери з мітингувальниками(по різні боки барикад) кепкували з кримських і луганських «беркутів», які сиділи позаду в автобусах: «Приїхали туристи. Вистачить, на нас подивилися, себе показали, їдьте». І я не хочу вірити і не повірю, що ті, що усміхалися мені, брали якусь участь у побоїщах.

У неділю хотіла писати про щем, про українців, про гордість.



А тепер я не хочу писати нічого.


Сутички на Банковій

Вулиця Інститутська

Спеціально для ВолиньPost. Я не забула, що є ще тут працюю)
P.S. З чого все почалося: