Сильний – завжди правий

«22-го июня, ровно в четире часа,
Киев бомбили, нам об’явили,
Что началася война».
(З народної пісні 40-х років)


Цю пісню уже встигли перефразувати до сучасних подій 30-го листопада 2013 року. На мирних людей, як і в 1941 році, беззахисних студентів і дітей, які зібралися зі всієї України в Києві на Майдані Незалежності, щоб демократичним шляхом виразити свою підтримку євроінтеграції України, рівно в 4-и години ранку налетіли, мов круки, спецпризначенці – «Беркут» і кийками та чобітьми розганяли людей із Майдану.

* * *

Щотижневик «За вільну Україну плюс», яка виходить у Львові за сприяння Федерації патріотичних видань України, ще у четвер, 28-го листопада 2013 року №46(477) на 4-ій сторінці опублікувала статтю Сергія Лещенка під влучною назвою: «Янукович обирає війну».

Політичний аналітик передбачав хід подій, як гросмейстер у шахах. В ній автор влучно відмічає, що «Янукович дав ляпаса європейським політикам у вигляді постанови уряду про відмову від євроінтеграції… Брутальнісь Кремля зробила Януковича символом несправедливої агресії з боку авторитарного господаря тайги».

Чому він поміняв свій вектор і розгорнув оглоблі зовнішньополітичної діяльності на 180 градусів, стає зрозумілим після перебування його в «білокам’яній» та багатогодинної розмови «при закритих» дверях з В.Путіним. Не озброєним оком стало зрозуміло, що успішним гіпнотизером тут виступив Володимир Володимирович. Він показав всьому світу, що саме ВІН є найвпливовішою людиною у світі, на фоні якого Обама виглядає школярем.

До першої години ночі мільйони глядачів дивились телеканал «Інтер» програму Шустера у п’ятницю, 29-го листопада. Разом з учасниками переживали, гаряче обговорювали провал нашої делегації у Вільнюсі, не підписання Януковичем асоціації з Євросоюзом і з неспокійною душею йшли спати, а вже ранком прокинулись, ніби в іншій країні. Жахлива інформація прокотилася по всіх ЗМІ, як «Беркут» в чотири години ранку розігнав силою Майдан, як жорстоко били мирних і сонних дітей, старих і молодих.

Я, як ветеран національних змагань початку 90-х років минулого століття, який побував на всіх політичних акціях кінці ХХ – початку ХХ1 століть, передбачав такий сценарій подій, передбачав такий хід влади. Я дивуюся, як не могли так само передбачити наші провідники опозиції, що після саміту, 29-го листопада ввечері. люди не знали, що робити. Вони залишились без лідера, без отамана, навіть, без польового командира. Зате добре знала що робити влада.

Ми уже це проходили. Коли? При Леоніді Кучмі. Після, так званого, «касетного скандалу» в Києві проходили масові акції «Повстань Україна!», «Україна без Кучми!» тощо. Пам’ятаю, як стотисячний мітинг на Майдані Незалежності переріс у мирну ходу до президентської адміністрації на Банковій.

Перед адміністрацією президента, по всій вулицях, що прилягають до адміністрації президента, мітингувальники розгорнули наметове містечко, з вирішальним гаслом про відставку Кучми. На наметах були написи областей і міст України. На вечір з 100-тисячного гурту демонстрантів залишилося біля 10 тисяч чоловік. Міліція не тіснила, не блокувала, не погрожувала і не вимагала припинити наші дії. Вона з під’їздів прилеглих будинків мовчазно виглядала, не вчиняючи ніяких дій.

Я, як офіцер запасу, відразу оцінив ситуацію і передбачив загрозливу справу для нас. Пробившись до Олександра Турчинова, який очолював Штаб акції, я звернувся до нього:

- Потрібно негайно організувати і виставити в таборі варту та охорону з молодих і сильних хлопців, бо у під’їздах стоять Омонівці. Вони не колядувати туди прийшли. Перед ранком, як всі поснуть, може бути штурм наметового містечка.

Турчинов подякував мені і впевнено відповів:

- Тут залишаються понад 30 депутатів. Ми не допустимо силового протистояння і конфлікту. Нас вони не мають права зачіпати. Ми маємо недоторканість.

І їх справді не зачіпали. Так само, як і 30 листопада цього року, так і тоді, рівно о 4-й годині Омон розпочав штурм наметового містечка. Народних депутатів не чіпали, не ображали, а просто лавою відтиснули в куток і тримали в облозі, як кролів у кутку, поки не зачистили всю вулицю перед президентським палацом.

Вони безпорадно і в розпачі викрикували та погрожували кремезним «беркутівцям», а ті робили свою чорну роботу. Застоявшись цілий день у під’їздах, вони мов ті необ’їзджені коні трощили і ламали все на своєму шляху. Хто не встиг вискочити сонним з намету, того разом зі всіма обладунками замотували і кидали у вантажівки, які повільно йшли за «штурмовиками».

Крики і зойки, плач і прокльони, вереск жінок і дівчат не діяли на силовиків із нашивками «Беркут». Назва шевронів відповідає змісту і діям: хижак. Він не панькається із жертвою, а знищує її без жалю.

Потім під’їхали пожежні машини. Витягнули шланги, включили насоси і швидко змили залишки крові та дрібні речі пікетувальників. Вулиця стала чистою і охайною, як ніби й нікого тут не було, і нічого тут не відбувалося. Єдина з нардепів – Юлія Тимошенко вирвалась із тої блокади і підійшла до київського градоначальника, який керував операцією.

- Що ви робите? Ви ж обіцяли, що силової розв’язки не буде! Ви ж дали слово офіцера!- в розпачі гукала вона і з розмаху дала ляпаса генералу.

«Досадно мне, что слово «честь» забыто…»,- співав у свій час Володимир Висоцький.

Забули наші лідери і уроки історії. Як потім стало відомо, тією операцією керував голова адміністрації президента України В.Медведчук. Мабудь, і тепер він пообіцяв своєму кумові, що не допустить підписання угоди з ЄС. «Сірий кардинал» мовчки робить свою справу на догоду російському васалу і готується на отримання нової високої посади від Януковича.

Ця «команда» захопила не завод, не комбінат, а цілу державу. Вони захищають СВОЮ державу, яку приватизували і не збираються її віддавати. Їм буде незручно жити по європейським прозорим законам. Їм легше і зручно жити «по-понятіям».

Чому вони розчистили Майдан силою в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року? Він же і сам по-собі розійшовся б тихо і мирно.

А для того, щоб показати, хто в хаті господар, хто керує країною.

Вони знають, що сильних поважають, а слабим лише співчувають. Не слово ліберала і пісня музиканта, а груба фізична сила зараз поставлена на кон демократії. Вони ж матеріалісти, а не ідеалісти. Адже, це - внуки і діти більшовиків-ленінців, неосталіністи. Вони добре засвоїли уроки своїх батьків-дідів комуністів про те, що «сила закону в тому, що він служить силі». Вони знають зі своїх «разборок», що «сильний завжди правий», бо «переможців не судять», а судять переможених, хоч вони і не винні.

Що можна протиставити цій хамській силі опозиція?

Подвійну силу.

Коли готували «помаранчевий майдан», то ще за пів-року йшла таємна мобілізація з офіцерів запасу. І коли майдан «вибухнув», то відразу всі стали на свої заздалегідь продумані місця і фахово по-військовому виконували свою роботу в штабах, які також були уже підготовлені. Вони професійно керували багатотисячною масою людей, яка не переросла в неорганізований натовп.

Тому «помаранчева революція» пройшла мирно. Навіть весело. Але закінчилась плачевно для багатьох керівників Майдану і «польових командирів», та й всього народу України. Більш детальний аналіз тих подій, я зробив у своїх публіцистичних книгах – «SOS”,2004р. і «РУХ»,2011р.

Де взяти СИЛУ?

Силу, яка не мружить очі перед небезпекою. Силу, яка може дати відсіч хуліганам і агресорам. Чи є вона в Україні? Є така сила. Жодна країна у світі не мала тієї сили. Майже всі країни Європи в епоху середньовіча запрошували її для влаштування своїх внутрішніх і зовнішніх проблем. І вона приходила завжди, і надавала послуги за високу платню. Вона була в нас, хоч дрімала у кожній оселі. Проте відродилася у 1991 році. Це – Українське козацтво!

На останній другій Великій Всеукраїнській козацькій Раді, яка проходила за патронатом В.Ющенка у березні 2008 році в Республіканському Будинку офіцерів у Києві по обговоренню і затвердженню проекту Закону про козацтво (яке, на жаль, Верховна рада так і не спромоглася прийняти), прозвучала вражаюча цифра. Виявляється, що тільки зареєстрованих козаків на Україні 1,5 мільйона! Зараз, мабуть, більше, бо нині на Україні проголошено аж 5 гетьманів. Де вони? Сидять по своїх ситих зимівниках?

Чому цю мілітаризовану громадську структуру, яка за статутом має право носити особисту зброю, ніхто і ніколи не запрошує на виборах опозиція? Підтягують студентів, пенсіонерів, вчителів, будь-кого, але не козаків. Не запрошують на охорону Майданів, мирних заходів молоді, акцій протестів тощо. Я питаю у вас, лідерів опозиції, республіканського і місцевих масштабів. Чому ви не звертаєтесь до отаманів? Тільки на Волині їх аж шість! І всі генерали з лампасами. Ви уявляєте, щоб було, якби вони вийшли на Майдан? Генеральський полк. Не офіцерський, а генеральський! Чи піднялася рука у міліціонера на генерала-полковника? А є вже генерали армії і маршали.

Думайте швидше польові командири. А то козаків заохочують інші комерційні і релігійні структури. Наприклад, православна церква в Україні Московського патріархату. Вона давно їх використовує, платить кошти за охорону культових споруд своєї конфесії, церков, лавр тощо. І туди, в їх обитель, не посувається ні міліція, ні інші не канонічні християни.

Щодо міліції. Ми бачили з телеекрана, як в розпачі лунали вигуки на Майдані: «Міліція – з народом! Міліція – з народом!»

Та не буде вона з народом, хоч той народ її годує і одягає. Бо вона служить не народу, а владі. В неї навіть назва антинародна. «Міліція». Що означає це слово? З латинської мови перекладається: «озброєний воїн». «Militos, militare» (лат.м.)

Чому на Заході, та й майже у всіх країнах світу, в тому числі уже і в Росії, називають «поліція»? Тому що ця назва відповідає змістові слова. «Поліція» - означає – «захист»! Так як ми маємо «страховий поліс». Тобто, поліцай – це той, хто захищає своїх громадян від грабіжників, терористів, хуліганів і т.п.

А у нас міліція, спецпідрозділ «Беркут» ви бачите, кого захищає? Навіть на виборах вони приймають участь у вирішальний момент. Назву «міліція» ввели більшовики після жовтневого перевороту. Замість поліції став озброєний воїн проти ж свого народу, якого понад 70 років репресував, морив голодом, розстрілював, депортував під різними гаслами: «ворог народу», «куркуль», «буржуй», «український буржуазний націоналіст» тощо.

І цей совковий шлейф більшовицької ящірки тягнеться дотепер. Тому й пам’ятники катам українського народу не зносять, назви вулиць до цього часу не міняють. Тому і б’є така міліція та копає молодого і старого, примовляючи: «Ми вам пакажем Євросоюз!»

Звідси напрошується запитання: «Хто проводить їм політінформацію, хто читає їм лекції на самопідготовках, яку історію вони вчать?» Чи не офіцери зі Сходу? Те, що побачив весь світ на каналах своїх телебачень, жахнувся з подій 30-го листопада. Один зарубіжний дипломат прокоментував, що так поводяться з мирним населенням, та ще й з дітьми, тільки бандити, або окупанти. Отже, влада, яка готує, чи наймає таких «горил-опричників», яким дає зарплату у 5-7 тисяч гривень, не є народною, тим більше, національною.

Ще хочу наголосити про один важливий аспект, який зупиняє поступ вперед. Це ведення енергетичної війни проти України. Нам дали гімн, прапор і ми радіємо, як діти новій іграшці. Але це не іграшка, хоч і яскрава й приваблива, яка нероздільна з державотворчими атрибутами.

Ви коли небудь задумувались, що ви співаєте, повторюючи два рази? «Душу і тіло ми положим за нашу свободу…» Ми положим тіло і душу!? Ви що подуріли? Адже це програма на ПОВНЕ знищення людської особистості, українського народу! Не тільки тіло , а й душу, яка є безсмертною за багатьма філософськими визначеннями.

Ранком і ввечері кожного дня повторювати такі слова, то що з цього вийде? І ми хочемо перемогти ворогів, думаючи, що вони «згинуть, як роса на сонці»? Тому й не співають «беркутівці» тих слів на Майдані. Не співають і воїни, які хочуть виграти бій, а не програти поєдинок з ворогом. Адже відомо, що думки, слова - матеріалізуються.

Відповідно, Космос, Всесвіт, Господь допомагає тому, як хто до нього звертається, хто що просить, так і дає. Тому і маємо кров і злидні, поразки і падіння. Нам дали гімн, але затвердили слова Павла Чубинського лише на песимістичній ноті. Чому далі не озвучуємо, надихаючи рими поета, які кличуть до перемоги і рішучості: «Станем браття всі до бою, від Сяну до Дону. В ріднім краю панувати не дамо нікому!» І вже який рік ми зомбуємо себе на поразку.

Отже, спокій нам тільки сниться. Пам’ятаймо, що проти України йде шалена неоголошена війна на семи рівнях ведення сучасних війн. Ми програємо і з кожним роком скочуємось у новітнє колоніальне ярмо до московського «брата-славяна».

«Вставай, Україно, вставай! Волю свою здобувай!..» А для цього потрібно очистити авгеєві конюшні, як на матеріальному, так і на енергетичному рівні. Тому пропоную:

1.Змінити гімн в іншу інтерпретацію, про що писав вище.

2.Перевернути прапор, щоб був «жовто-блакитний» а не «блакитно-жовтий». Адже Сонце у Всесвіті зверху, а земля і вода знизу. Нині – енергія Води заливає енергію Сонця, тому й не буде поступу вперед.

3.Змінити назву «міліція» на «поліція», яка повинна захищати, а не лупцювати своїх громадян.

4.Висунути кандидатом на посаду президента України від опозиції Петра Порошенка.

5.Перейти на державному, а не на аматорському рівні, на козацький спосіб життя і самооборони та самозахисту.

Бо береженого й Бог береже, а козака – шабля.

Олександр Середюк,
осавул «Помаранчевого Майдану»,
письменник і публіцист

P.S. Нещодавно повернувся з Майдану, що вирував у м.Луцьку, на який зібралося понад 10 тисяч небайдужих до долі України волинян.

Серед них не побачив жодного отамана, жодного козака, щоб з трибуни закликав своїх побратимів: «До зброї козацтво, до зброї, литаври на сполох гудуть. Прокляті ординці грозою на землю Вкраїнську ідуть…»

Ввечері, понад чотири години дивився всі телеканали українського телебачення, які наживо показували події у м.Києві. Понад 700 тисяч людей прийшли і з’їхались до столиці України, щоб засвідчити свою громадянську позицію.

Були там провокатори, були відчайдухи, які намагалися брати штурмом адмінприміщення, скинути пам’ятник кату українського народу – В.Леніну і т.п.

Та не видно було козаків, воїнів степу і моря. Не видно було отаманів зі своїми полками чи сотнями. То де ж ви поділися, чи вже склали свої перначі? Як був Ющенко президентом, а Юля прем’єром, то всі наввипередки бігли фотографуватися з нею на о.Хортиця. А тепер, коли Берегиня козацтва в тюрмі, Вітя на пасіці, то і вас на знайти і не бачити…

Тому пропоную. В зв’язку з тим, що отамани Українського козацтва не виконали статутні умови, порушили споконвічні заповіді предків воїнів-козаків: захищати своїх дітей, сестру, маму, дружину і Батьківщину – призупинити їх діяльність, як і оголосити поза законом спецпризначенців «Беркут», що скомпрометували себе 30-го листопада 2013 року.