ГромАДСЬКА «кухня» меру Кіндеру не допомогла

Юлія Тимошенко за ковельських бютівців просила на виборах, а вони тепер відмовились від неї

На торжество усіх лівих сил пострадянського простору – у День так званої «Великої жовтневої соціалістичної революції» – ковельська влада скликала засідання Громадської ради при міському голові. Головуючий на цьому зібранні редактор газети «Вісті Ковельщини» Микола Вельма озвучив порядок денний, другим питанням у якому була інформація щодо присвоєння школі-ліцею № 11 імені Юлії Тимошенко. Але депутат Ковельської районної ради від Української народної партії Ігор Верчук запропонував це питання виключили з обговорення, бо воно, за його словами, «входить у суперечності із законами України та й із здоровим глуздом так само».

Ігор Верчук: «Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен» присвоюються тільки тим, хто уже, вибачте, покійний – вийшов з цього життя. Богу дякувати, Юлія Володимирівна жива. Тому не варто це й обговорювати. Для чого це?!»

Члени Громадської ради проголосували, аби зняти з порядку денного питання. Коли головуючий запитав: «Хто утримався?», секретар міської ради Михайло Гетьман несподівано підняв руку, хоч не є членом ради і не має права голосувати. «Михайло Олександрович утримався», – прокоментував недолугі дії чиновника Микола Вельма.

Михайло Гетьман: «Ні, я просто хотів буквально два слова сказати. Дійсно це питання є провокативним, але воно вже набуло широкого розголосу і з певними наслідками для міста Ковеля».

Отож, за пропозицією Гетьмана, вирішили у «різному» надати слово для інформації начальнику міського управління освіти Віктору Бичковському.

Віктор Бичковський: «По великому рахунку нічого не сталося. Хотіли погратися у брудну політику. Ну, хай граються. Тільки не у виховному процесі, тим більше у даному закладі. Але, тим не менше, відбулися збори в «одинадцятій» школі і трудового колективу, і батьківського комітету, де фактично одноголосно дане звернення Косцьов’ята було відхилено. А ті речі – не варто це робити, бо, мабуть, це не зовсім і серйозно, і не порядно. Не треба це чіпати, бо це є певна політика, якою не треба займатися. Я своїм керівникам весь час кажу, що ми не політикою займаємось. Ми займаємось навчально-виховним процесом, де є дуже багато проблем і питань, в тому числі й у мене…».

Потім взявся говорити міський голова Олег Кіндер: «Чому в мене було прохання винести це питання на обговорення? Тому, що всі визнали, всі (вчора було велике зібрання з директорами шкіл, з директорами садочків) і взагалі – з ким ми не спілкуємося в місті Ковелі – всі 100 відсотків визнали, що це провокація. Чисто провокація! Власне я хочу так же само від Громадської ради почути підтримку, що це чисто провокація і всі, не тільки по самому тексту, а й всі, хто приймали в ній участь. Тому, що всі прекрасно розуміли про кого мова йде – про Юлію Володимирівну Тимошенко. І другий дуже важливий момент – якій школі присвоюється це ім'я! Дуже важливий момент!!! Знали – хто там директор. І знали всі. І, власне, всі ті люди, які причетні були до цієї провокації, власне вони нехай і мають заслугу обурення від людей. Оце я б хотів би підтримку Громадської ради у форматі того, що нехай засудити дії по провокативним діям, по провокації, яка відбулася. Чого ми маємо мовчати? А чого ми маємо десь оправдуватися?! А чого ми маємо шептатися десь за углами?!! Я власне і прошу підтримки Громадської ради».

Високий градус і тон промови ковельського очільника дещо «понизив» обережний Микола Вельма: « Я хочу так сказати в зв’язку з цим приводом: судити чи не судити – не функція Громадської ради. Як голова Громадської ради можу сказати, що ця ідея ізначально не зовсім правильна. Не зовсім, навіть, узгоджується з законом. Я не є великим симпатиком Юлії Тимошенко. Не був, точніше. Сьогодні я її просто, як жінку, яку запроторили у в’язницю… Мені її просто шкода. Тому, що справжні чоловіки з жінками так не поступають. Все інше я відкидаю. Коли деякий час тому, два – три місяці – не пригадую, мені було запропоновано підписати заяву за те, щоб звільнити Юлію Тимошенко серед ряду мешканців міста, я з чистою совістю цей підпис поставив. Я вважаю, що вона повинна бути на волі. А відповідати? Вона повинна нести політичну відповідальність, а щодо кримінальної – вона повинна бути доведена. Сьогодні я тут не буду углиблятися в цю тему. Тому моя думка така: це було неправильно зроблено і взагалі – людині, яка ще жива присвоювати ім'я незаконно. Давайте згадаємо, що було з тими людьми, яким заживо присвоювали звання - Хрущова, Малєнкова, Молотова і так далі. Де вони сьогодні, хто їх сьогодні згадує. Мені здається, що не треба робити з цієї трагічної ситуації (бо людина сидить в тюрмі), якийсь піар».

До діалогу долучився депутат міської ради Сергій Кошарук: «Оскільки Олег Олексійович «зіштовхнув» всіх хто причетний, а я причетний до цієї ситуації тим, що під час сесії надав слово виборцю – ковельчанину пану Косцьов'яту, який тоді виступив з цією «політичною провокацією», якщо так її називають. До речі, тут говорили про здоров’я. Так ось, «провокація», якщо в медицині – це є тест. Роблять прививку і дивляться: як зреагує організм? Тому на певну «провокацію» треба реагувати. Але її, наголошую, не було би. Бо Косцьов'ят мені каже: «Я звернувся й так – не відповідають. Я звернувся туди і написав звернення – не відповідають. Мене не хочуть чути. То дайте можливість хоч тут, щоб мене почули, бо в мене є важливе питання».

Тобто, якби вчасно цю людину прийняли і пояснили, який є порядок розгляду, то цього б не було. Не було б такого розголосу. І не треба боятися, якщо є заява. Це – виборець. Посадові особи зобов’язані розглядати їх вчасно.

А якщо ми говоримо, що «нам треба аби Громадська рада підключилася і обурення своє сказала», то я би хотів, що Громадська рада підключалася не лише тоді, коли це потрібно міському голові. Тому що, якщо вибори, то всі говорять - Юлія Тимошенко. А як вибори пройшли – то вирішуються питання, як направити гроші на ремонт кабінетів».

Підвів риску ініційованій владою суперечки Михайло Гетьман: «По провокаціях: перша – вулиця Тимошенко (присвоєння) – те саме йшло, друга – зніміть паровоза. Це від Косцьов'ята. І мені дуже прикро, що на третій раз попередній міський голова, будучи на цій посаді, прекрасно розуміючись в законодавстві, і сьогодні дав слово чоловікові… По процедурі – пану Косцьов'яту була б надана відповідь в певні терміни. Просто не розібралися? Не розбралися. Да, він тиждень перед комісією, на комісії прийшов і озвучив це. Положив на стіл. По термінах – ще не вийшли і йому відповідь буде надана. Прикро, що воно так сталося, що такий інцидент є. Тим більше, що на сьогоднішній день для громади міста Ковеля це має негативне значення».

На моє переконання, питання вшанування однієї з ковельських шкіл іменем «ворога режиму № 1» - Юлії Тимошенко набуло певною мірою драматичних, а подекуди й гротескних форм. Що ж відбулося? Я, як мешканець територіальної громади міста реалізував своє право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи. Я дотримався порядку оформлення звернення, завчасно подав і офіційно зареєстрував його. Проте, всупереч процедурі розгляду звернень моє право особисто бути присутнім та аргументувати при розгляді моєї заяви керівництвом міста були грубо проігноровані. Посадовці вдавали, що звернення ніби й не було.

Саме тому я прийшов на сесію і попросив слова. Адже клопотання щодо присвоєння школі імені Юлії Тимошенко я адресував не меру Олегу Кіндеру, а міській раді. Попри очевидне небажання БЮТівської більшості мне вислухати, за рахунок власного виступу надав мені слово депутат Сергій Кошарук.

Тепер міський голова Олег Кіндер закидає мені якусь «провокацію»? Ще й про текст звернення згадує. А що, Олеже, у тексті провокативного? Ви ж сам, як і ще п’ять депутатів, особисто глосували «ЗА» розгляд цього тексту. Голосувала в підтримку і депутат Віра Федосюк – голова ковельської міської парторганізації «Батьківщини». Ви теж – провокатори, бо «причетні до провокації», чи як?

А той же секретар Михайло Гетьман! Назвав мене «провокатором», бо, бач, я у вересні 2011 року ініціював присвоєння імені Юлії Тимошенко одній з ковельських вулиць. Йой, пане Михайле, якщо я «провокатор», то хто ж тоді 26 депутатів Луцької міської ради (з них 22 – з фракції «Батьківщини»), які 17 серпня 2011 року більшістю ради прийняли рішення перейменувати вулицю Лазо – на вулицю імені Юлії Тимошенко?

Як тоді говорив «біло-сердечний» луцький депутат Сергій Григоренко: «Довелося консультуватися з Києвом, обговорювали цей момент із партійними колегами. Чому все ж його прийняли? Оскільки в нашій державі, за визначенням багатьох європейських та американських політоглядачів, має місце цинічний, жорсткий наступ влади на демократію,тож такий нестандартний крок мав укотре привернути увагу громадськості до процесу над Юлією Тимошенко. Саме тому ми й взялися голосувати». Хоч міський голова Луцька Микола Романюк і заветував це рішення, однак, як заявив секретар Луцької міськради, на той час голова міського осередку «Батьківщини» Григорій Пустовіт: «І «Батьківщина», і, я думаю, що і «Свобода», не будуть змінювати своїх позицій, які були прийняті на минулій сесії під час першого засідання. І, звичайно, ми будемо докладати зусиль для того, щоб подолати вето». Пане Михайле, ви і нині переконані, що теперішній керівник волинської «Батьківщини» Пустовіт є провокатором?

Стає не по собі, коли теперішня ковельська БЮТівська влада вибірково згадує про закон. Косцьов'ят, бач, не зважив на букву закону, який забороняє нарікати об’єкти іменами живих людей! Так і ви ж не знали про його існування. До пори, до часу – поки вам наполегливо не пояснили «старші товариші» з обласної влади. Кажуть, хвилин зо двадцять «пояснювали»…

Хто зна, чи знав той же Кіндер, що на Волині найменування об’єктів є не забаганкою одного Косцьов'ята? Он у місті Рожище не так давно місцеві народні обранці перейменували вулицю Василя Стуса та присвоїли їй ім’я Анатолія Ліпкана (колишнього директора заводу «Рожищесільмаш»). Він, правда, регіонал. Тому присвоєння імені відбулося «без шуму і пилі».

А ви, пане Кіндер, зважували, коли всупереч такому ж закону своєю псевдоБЮТівською більшістю закривали від дітей навчальний заклад, коли забирали від дитини-інваліда родинну (з дідів-прадідів) землю і ще багато чого і коли…

Пане Кіндер, крім букви – є Дух Закону. Саме цей Дух Справедливості породив зраджений нині пристосуванцями Майдан. Цей Дух Свободи всупереч запліснявілим догмам вихопив із рук яничарів сфальшовану перемогу, встановивши третій тур президентських виборів 2004 року. Так ось, закон «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», який ви з чужої подачі тепер безустанно цитуєте, був прийнятий виключно голосами провладних чинному режиму партій: «ЗА» голосували регіонали, литвинівці, комуністи і «тушки»-перебіжчики. Натомість демократичні сили українського парламенту в підтримку не дали жодного голосу! І підписано цей закон самою вищою рукою режиму, з яким ви, політичні кіндери, боретеся лише на словах!

«А чого ми маємо десь оправдуватися?! А чого ми маємо шептатися десь за углами?!!», - ледь не волав про наболіле Олег Кіндер? Так ви й шепчетеся. І оправдовуєтеся. Поза спиною. Замість відкритого діалогу, якісь закриті, кулуарні збори трудового колективу і батьків. Несподівано-унікальний мерський наскок на директорську нараду в управлінні освіти. В усіх випадках Косцьовята «забували» запросити, але для аргументів в розмові з керівниками-освітянами приперли аж із Луцька обласну депутатку-бютівку Блінову. Де вона була, коли минуло річ ковельських школярів аби як годували? Чого не привезли на допомогу дітям розчищати снігові замети?

То хто - провокатор? Хто, ховаючись від мого щирого пориву душі за широку спинку мерського крісла, намагався під час засідання Громадської ради замісити густе і смердюче вариво політичного скандалу? Хто спонукав до «полювання на відьом» в стилі єжовських процесів над «ворогами народу»?

Відповідь очевидна – той хто просив «засудити» мене лише за конституційне право на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Який парадокс долі? Режим Януковича засудив Юлю, а «опозиційний» мер Кіндер вимагає засудити мене за підтримку і намагання захистити її потоптане та зраджене «сподвижниками» ім’я.

Я дякую членам Громадської ради, які всупереч неприкритому хотінню Олега Кіндера не пішли на його короткому повідку, утрималися від навішування ярликів, не дали політичним збоченцям перетворити збори активістів громади на таку собі «громАДСЬКУ кухню», повну несподіваних сюрпризів владного «мастер-шефа».

P.S. Сьогодні усі прогресивні сили України святкують День народження Юлії Тимошенко. В Ковелі, де влада належить "Батьківщині" святкування кіндерів не спостерігається...