Я обираю ЄС!

Сьогодні на Майдані роздавали брошури. "Я обираю ЄС!" називаються. За старою звичкою почала читати від кінця. "Наприкінці листопада нинішнього року у Вільнюсі нас очікує подія, яка..." Стоп! Вільнюс буде, кінець листопада буде, навіть подія буде. От тільки нас вона вже ніяк не очікує. Наше очікування скінчилося від учора. Кажуть, призупинили. Вірите? Я особисто - ні. Тобто очікування, звичайно, було. Ну ось такі ми невиправні оптимісти: бачимо, що замість процесу - імітація, підробка, і то не дуже якісна, фальсифікат суцільний, але ж сподіваємося на диво. І ніби вже не діти маленькі, щоб у казочки вірити, але все ж...А раптом?..
Життя вперто вчить: чудес не буває, окрім створених власноруч. А хто ж при здоровому глузді гілку, на якій сидить зручненько, рубатиме? Хоча і в наявності глузду як такого (не говорячи вже про здоровий) у наших можновладців сумніваюся. А щодо гілки - це інше. Це не глузд, це звичка. Куди їм у Європу? А як тоді кишені наповнювати?
Призупинити можна те, що робили. Те, що імітували, і так ніяк не рухалося.
А брошура толкова - тут і про зарплати, і про пенсії, і про судочинство, і про візи. Все правильно! От тільки роздавати її сьогодні, як на мене, вже запізно, навіть додрукувавши "Бери друзів - приходь на Майдан!" Якби роздавали їх тоді, коли мало не все місто так званий "Український вибір" обклеїв своїми пасквілями (чого варта лише теза про підвищення цін - ми споживаємо європейські продукти, носимо одяг, перемо його привезеними з-за кордону порошками, все це є дешевшим "там"!), то, може, зараз би на заклик зібралося більше свідомих, активних, небайдужих...