Псевдореставрація Братської церкви 3. Позиція сторін

Ще один приклад, як втрачається частинка самобутності через брак елементарної освіченості, відповідальності та відсутності коштів - цих циклічних проклять української екзистенції.

«Автентичність – не є цінність»

Раніше ми вже піднімали питання псевдореставрації Братської церкви. Зокрема, йшлося про абсолютне ігнорування законодавства України у сфері охорони культурної спадщини і, зокрема, «Паспорта на ремонт та пофарбування фасадів», який передбачав, що саме має бути зроблено під час ремонту.

Після цього ми направили лист до прокуратури, в якому вимагали притягнути до відповідальності осіб, згідно з 367 статею Кримінального кодексу України – службова недбалість. Адже саме недбалість відповідних чиновників призвела до втрати пам’ятки для історико-культурного простору Луцька.

Відповідь, яка прийшла з прокуратури, дещо шокувала, оскільки виявилося, що «не встановлено заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом державним чи громадським інтересам (матеріальних збитків)».


Після цього виникає запитання: а якщо Квадрат Малевича замалювати жовтою фарбою, чи буде заподіяна істотна шкода?.. Адже суть полягає саме в таких речах, які невидимі матеріально, але створюють культурне і мистецьке середовище – автентичність! Яка, до речі, має своє цілком матеріальне вираження. Закон вимагає, щоб історичним об’єктам приділялася велика увага – це стосується, зокрема, їхньої реставрації та повернення до попереднього вигляду. Для цього й існує ряд міжнародних документів, конвенцій, принципів, які свого часу Україна узгодила зі своїм внутрішнім законодавством.

Саме тому під час ремонту пам’яток треба 100% надавати увагу питанню реставрації. Власне, це і передбачав «Паспорт на ремонт та пофарбування фасадів», розроблений фахівцями. І за його дотриманням повинні були стежити відповідні структури: дирекція заповідника, органи охорони культурної спадщини, балансоутримувач, - які формуються в єдине абстрактне поняття «держава».

Натомість прокуратура звернула увагу тільки на «матеріальні збитки». Отже, якщо картину не різати ножем і не викрадати з музею, то можна довільно помалювати фарбою – матеріальних збитків же не завдано… Це ж стосується і пам’яток.

Відповідь прокуратури містила і другу частину, де повідомлялося, що лист скерований далі на МВ УМВС у Волинській області.


«Так роблять всі»

Після скерування листа у МВ УМВС призначили виїзну комісію до церкви у складі відстороненого директора заповідника Тараса Рабана, головного спеціаліста з питань реставрації та реконструкції історичної забудови ВОДА Петра Троневича, представника органу охорони культурної спадщини ВОДА Павла Рудецького, представника УМВС Дмитра Костюкевича та представника Комітету захисту національної спадщини Котиса Олександра.

Позиція цих чиновників вразила дуже неприємно. Зокрема, пан Троневич вважає, що немає жодних проблем в тому, що купол зробили під позолоту, адже (!) «так всі зараз роблять». І це сказав не дядько з села, а головний спеціаліст з питань реставрації. Рівень мотивації непристойно низький!

Щодо пластикових вікон він вважає, що оскільки кращих за фізичними характеристиками (стійкість до тепла та вологи) вікон, ніж пластикові, нема, то ставити їх на пам’ятки національного значення цілком виправдано. Таке враження, що пан Троневич не розуміє або не хоче розуміти, що внесення сучасних елементів - так само, як і використання сучасних матеріалів - абсолютно чуже принципам реставрації.

Директор заповідника Тарас Рабан взагалі сміявся з «Паспорта», мовляв, то нічого страшного, ним можна і знехтувати. Він зазначив, що купол не є частиною пам’ятки, тож його можна вільно перепланувати. Хоча насправді об’єкт повністю є пам’яткою без виділення окремих елементів.

Позиція пана Рудецького зводиться до того, що оскільки церква зараз гарно виглядає, то її ремонт зроблений добре, адже вона не руйнується. А те, що колір зробили «трохи іншим», - то це абсолютно немає значення… Шкода, що ставлення до об’єкта давньої історії нічим не відрізняється від ставлення до забитого сараю: зелений, синій – яка різниця?..

Під час комісії ці люди намагалися переконати і запевнити, що «нічого поганого» ремонт не заподіяв, церква - є, церква - «гарна», жодної шкоди їй не завдано. «Зробили ремонт – і добре»… Така колгоспна позиція, що не передбачає ані наявності адекватних культурних цінностей, ані відповідальності перед посадою, дуже прикро вражає. Якщо позиція контролерів така, то про яку реставрацію може йтися? Своєю системною антипрофесійністю і нехлюйським ставленням як до посадових обов’язків, так і до культури міста, ці люди призвели до знищення і втрати історичного середовища міста. Випадок Братської церкви – крапля в морі. Майбутні і кращі покоління цього не пробачать ніколи.

«Грошей нема…»

Зовсім іншу позицію висловив настоятель Братської Хрестовоздвиженської церкви Василь Клочак. Його під час виїзної комісії не було, але з ним ми спілкувалися окремо. Він пояснив, чому зроблений ремонт відрізняється від того, що пропонується Паспортом. За його словами, наразі не відомо, якими були кольори храму раніше, а ті, якими пофарбована церква зараз, мають певну релігійну символіку - тому було вирішено використати саме їх.

Про хрест о. Василь розказав, що він дійсно золотий. На це була воля підприємця, який виділив 4000 доларів на його позолоту.

Купол - не золотий. Це - звичайна жовта бляха, зроблена під позолоту. Ліпше було би, щоб він був мідний. Але грошей, за словами священика, на мідний купол не вистачало. Тому його вкрили жовтим матеріалом, який утричі дешевший, ніж золочення.

Щодо зондажу і внесення в його розчистку невластивих нових архітектурних елементів - настоятель визнав, що зробили погано. Адже проект передбачав не робити нічого взагалі, а тільки розчистити зондаж. Нічого вигадувати навколо нього не варто було.

Встановлення пластикових вікон, вважає Василь Клочак, в таку пам’ятку – не дуже добре, але грошей на відповідні вікна не було. За його словами, старі дерев’яні вікна ще не викинули. Якщо знайдеться ентузіаст, який би зумів їх відреставрувати, він може прийти і зробити це.

Під час ремонту виділили тільки 50 000 гривень на влаштування входу до крипти. Інших грошей від держави не надходило з 2006 року, хоча церква зверталася неодноразово. Як розказав священик, відповідь чиновників про виділення коштів зводиться до наступного: «утримує церкву користувач, тому хай за свій кошт і робить ремонт». Користувачем у цьому випадку є громада церкви.

Дуже показовою була інформація священика про те, що під час ремонту жодного (!) разу до церкви не приходив ніхто із органів охорони культурної спадщини і ніхто не цікавився, як відбувається ремонт і чи відповідає він Паспорту. Також не відбувалося жодних засідань і не робилося документів про констатацію і доцільність внесення змін до проекту робіт. Згідно з законом, це все – обов’язки чиновників. Тобто, вони абсолютно проігнорували проведення робіт.

Єдиний раз церкві приділив увагу начальник органу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Сергій Годлевський, який прийшов до священика і наказав зняти риштування й завісити зеленою сіткою храм, бо … до Луцька має приїхати Президент Ющенко, який нібито мав проходити повз церкву. Ющенко так і не приїхав, а з маскувальною сіткою так ніхто і не допоміг.

________________________________________________________

Працівники МВ УМВС у Волинській області не поставили крапку після виїзної комісії. Перевірка триватиме і далі. Про її результати повідомимо в наступній публікації про Братську церкву. Нижче наводимо витяг з чинного законодавства, який визначає відповідальність за незаконне проведення робіт на пам’ятці національного значення, що мало місце.


Стаття 44. ЗУ «Про охорону культурної спадщини» - «Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини»

Відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:
- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Стаття 367. Кримінального кодексу України - «Службова недбалість»
1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 356. Кримінального кодексу України - «Самоправство»
Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

Стаття 298. Кримінального кодексу України - «Нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури»
1. Умисне нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені щодо об'єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»
Ст. 3. Суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
1) виконання підготовчих робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
2) виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у зазначеному повідомленні - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;
3) виконання підготовчих робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, якщо зазначені роботи не виконувалися на підставі зареєстрованої декларації про початок
виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат;
7) застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її, - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат;
8) виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
Ст. 4 п 1) здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без отримання в установленому порядку ліцензії – у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат;
Ст. 12. У разі вчинення суб'єктами містобудування двох або більше правопорушень штрафи накладають за кожне вчинене правопорушення окремо.

Стаття також опублікована тут.